-Тань, потираючи сальними руками велике як гарбуз пузо кричав чоловік з кухні. -Таня, Таня, не чуєш там чи що, я їсти хочу, ти мене годувати збираєшся, ти казала борщ на плиті, насип, Таня, Тетяно, де ж ти там, чоловік голодний, а ти десь невідомо не ходиш.
Таня зайшла на кухню в халаті з бігудями на голові, з огірками на обличчі. Василь заливався сміхом, що це ти на старості років надумала огірки їсти, вже не схуднеш, і ляснув Таню по нозі.
Це, як він казав, признак великого кохання. Таня підскочила від болю, неочікуваності і роздратування. Взяла тарілку і підійшла до плити. – Так би й зразу, знає жінка хто в домі господар, а Таню, чоловіка треба ж слухати.
Таня не витримала і надягла тарілку гарячого борщу на голову Василеві. Зверху ще перчика насипала, хліба дала в руку, розвернулася і пішла. Цієї ночі вона не спала, а до цього не їла вже годин з 20.
Вона проходила повз вітрину великого магазину і просто мимохідь подивилася на себе. Їй всього 42, а з дзеркальної вітрини на неї дивилася корова, їй Богу не жінка, а якась пляма. Вона все ж старалася виглялати пристойно, але гарною її не назвеш.
Прийшла додому, кинула пакет з м’ясом в морозилку і лягла дивитися серіал, а щоб було чим зайнятися, цього разу замість бутербродів та чіпсів вона моркви собі начистила, щоб було чим рот зайняти.
Побачила рекламу, там сукня, точно така ж як у неї, давно вона її не вдягала, дістала з шафи, а та сукня хіба на одну ногу Тані налізе.
Їй так чомусь стало противно, так гірко, адже вона завжди така красуня була, їла як горобчик, а тут таке, і коли її тільки рознесло.
Але що коли, Василь за 20 років спільного життя ні дня без м’яса, все свіже, наваристе має бути, Таня поки готує напробується, а ще поки дітям з собою попакує обіди і гостинці.
Ось і вирішила худнути, а Василь під гарячу руку потрапив, адже він винен у всьому, тільки він, якби не він, то вона б зараз була гарнішою, стрункішою, щасливішою. Чи ні?
