З боку мої вчинки насправді виглядають непривабливо, адже я ставлю матір та сестру в незручне становище та погіршую їхні житлові умови.
Але я маю для того свої причини. Я намагалася домовитись з ними миром, але нічого з цього не вийшло. Тепер я думаю про себе, а вони як хочуть.
У нас із мамою та сестрою у власності в рівних частках є трикімнатна квартира. Коли ми були маленькі, в одній кімнаті жив дідусь, якому належала квартира, в іншій мама, а в третій ми з сестрою.
Після того, як дідуся не стало кожна з нас стала власником однієї третини житла, і ми роз’їхалися по різних кімнатах. Жодних проблем не очікувалося.
Я поїхала вчитися в інше місто, сестра вийшла на той момент заміж і жила з чоловіком, мама здала наші кімнати мешканцям, щоб відбивати комуналку і мати невеликий додатковий дохід.
Якщо чесно, я не планувала повертатися до рідного міста. Думала, що зможу побудувати кар’єру та зачепитися у місті, де навчалася.
Я там майже вийшла заміж навіть, але в якусь мить все різко зруйнувалося. Наречений пішов, потім і з роботи довелося звільнитись, а на мене навалилася депресія.
Вісім років я не жила вдома. За цей час сестра встигла народити двох дітей і розлучитися, повернувшись до квартири до мами. А куди ще?
Мама виселила мешканців, тепер вони із сестрою племінниками жили в тій квартирі вчотирьох. Мама у своїй кімнаті, сестра у своїй, а племінники у моїй.
Коли я повернулася додому, це стало для родичок неприємним сюрпризом, особливо для сестри. Адже я зажадала, щоб мені звільнили мою кімнату.
Мені два тижні довелося спати на кухні, бо сестра мала причини не переводити синів у свою кімнату.
А потім я стомилася. Зрештою, тут є і мої квадратні метри. Я просто викликала вантажників і перетягла все до кімнати сестри.
Звісно, був страшний скандал. Кричала сестра, кричали племінники, мама несхвально бурчала, що не треба було так, що за самоврядність.
Потім сестра поставила собі за мету вижити мене з квартири. Постійні скандали, якісь безглузді вимоги, крики з без приводу, звинувачення в тому, що я їм життя псую.
Я просила маму припинити це шапіто, але мама відводила очі та повторювала за сестрою, що хлопчикам незручно з мамою в одній кімнаті, а я могла б жити окремо.
– У тебе все одно дітей немає, тобі переїхати легше – зібрала сумку і поїхала. – сказала мені мама.
На моє обурення, чому їхати повинна саме я, мені відповіли, бо в сестри діти, куди вона з ними переїде і на що.
– Їм в одній кімнаті втрьох тісно!
Я запропонувала мамі одного онука поселити у неї в кімнаті, раз вона так переживає, чим викликала обурення мами, що я погано придумала – сама буду одна в кімнаті, а їм тулитися доведеться.
Часто було таке, що я заставала племінників у своїй кімнаті, де вони грали, створюючи безлад і псуючи мої речі. Ну їм же більше нема де грати, зрозуміло.
Мама думає про себе, сестра про себе, вирішила подумати про себе і я. І запропонувала мамі та сестрі викупити мою частку житла. На ці гроші я підшукаю собі житло і забуду їх як страшний сон.
– Ти з глузду з’їхала? Звідки в нас такі гроші? – обурилася сестра, та і мама закивала.
Ну, ні, то ні. Я їх повідомила, що тоді продам свою частку комусь з вулиці, що теж не привело родичок у захват.
– Чужих людей сюди пустиш? А якщо вони психи чи злочинці? Як ти можеш так чинити з матір’ю, сестрою та племінниками? Це ж небезпечно! – жахалася мама.
Тоді я запропонувала продати всю квартиру, гроші поділити та розійтися. Крики, мати, трохи до бійки не дійшло, але мене це тільки сильніше переконало в моїй правоті.
Я винайняла собі квартиру, щоб не жити в цьому пеклі, а у мами з сестрою залишається все менше часу на роздуми. Можливо вони думають, що я блефую, але це не так.
Вони свого досягли – мене вижили з квартири. Тепер і я свого теж буду досягати.
