З чоловіком у шлюбі майже 4 роки. Розписалися та оформили кредит на квартиру. До цього 6 років блукали по орендованих квартирах. Маю дочку від першого шлюбу.
З самого початку спільного життя планували дитину, і через довгий час диво сталося! Моя старша дочка має обмеженні можливості, я отримую допомогу по догляду, не працюю, підробляла іноді, коли мала можливість, але в взагалі я маю супроводжувати дитину – дорога до школи та назад, уроки, лікування в спецустановах, і робота по дому зрозуміло. Тепер, коли вона підросла, до школи ходить самостійно, але щоб повністю себе обслужити, треба багато чого навчитися.
Чоловік забезпечував, працював – платив за комуналку, пару кредитів, продукти теж. Я сплачую кредит на житло – сума теж не маленька. Все почалося з того, що незадовго до того, як я дізналась про майбутню дитину, він почав мені висловлювати, щоб я влаштовувалась на роботу.
– Якого біса ти сидиш удома, гроші потрібні, – і так далі в цьому дусі.
А зараз поки що не згадує, але при кожній сварці не забуває запитати, чи збираюся я працювати, коли настане час, чи ні.
Нещодавно поміняв місце роботи, оскільки перестали нормально платити. Зарплата значно менша, проте офіційна, стабільна, у свята не смикають і 8-ми годинний робочий день із двома вихідними.
Останнім часом почали дуже часто лаятись, абсолютно ніякої підтримки з його боку. Прийде з роботи – телефон насамперед, або сон, або телевізор – по суті, весь рід його діяльності. Намагаюся по магазинах ходити разом, але ні, обурюється, він же після роботи… Може образити, каже, що я бідуюсь, що мій животик не дає мені ніяких привілеїв, та він не дасть мені сісти йому на шию і звісити ноги.
Виношування дитини дається важкувато. Гормонів стресу більше, ніж радості. За весь термін кілька разів викликала швидку, лежала в лікарнях, то погані аналізи, то тепер під наглядом у гінеколога з загрозою.
Іноді хочеться забитися в кут й вити, ще й чоловік додає! Взагалі не розумію, як можна підвищити голос, коли малюкові там уже все чути? Я теж висловлюю претензії, як без них, щоб їхав на заробітки, щоби жив окремо, щоби очі не бачили до пологів і після. Доходить до розлучення, каже, що в секунду мені його підпише, не велика втрата.
Тоді будь ласкавий організувати, а не чекати, поки я подам заяву! Ще попросив оплачувати комунальні витрати, бо ми не можемо увійти в його бюджет. Приємне з корисним взагалі не обговорюється, наприклад, плавання в басейні, заняття йогою, сходити кудись, погуляти зрештою. Не кажу вже про одяг, який необхідно міняти в розмірах, довелося самій нашкребти собі на куртку на холодну пору року.
Окрім розлучення нічого не обговорюється, думаю проконсультуватися з юристом щодо квартири. Мирно це питання не вирішити. Міг би й залишатися мужиком, приділяти увагу, а не робити мені нерви.
