Бережіть своїх батьків. У нас в сім’ї двоє дітей – я і моя сестра. З дитинства батьки більше приділяли уваги моїй сестрі, що своєю чергою мене дуже сильно ображало.
Мені завжди говорили: “Потерпи. Адже ти ж старша.”, На що я весь час ображалася і не розуміла чому так. Я ж така сама дочка як і моя сестра.
Я ніколи не відчувала підтримки від батьків, у мене ніколи не питали як мої справи, і взагалі ніяк не цікавилися моїм життям. Але йшли роки й нічого не змінювалося поки не сталося дещо страшне. Прийшла війна.
Поїхали мої родичі (через те, що сестра жила з батьками), а ми з чоловіком залишилися вдома. Зараз нас розділяють сотні кілометрів. Батьків як підмінили. Як мінімум раз на тиждень дзвонять – цікавляться як ми. Буває навіть гроші надсилають. Загалом все добре.
Я так думаю, що на мене не особливо звертали увагу, тому що я з дитинства була дуже самостійною дитиною, а сестра моя навпаки. А тепер навпаки – я в біді.
Ніколи не думайте, що батькам все одно, просто вони не завжди це показують. Вони зайняті турботою про вас (як прогодувати, як одягнути, як дати освіту) тому не завжди встигають приділяти нам належну увагу.
Повірте, щоб не відбувалося в нашому житті батьки завжди думають про нас. Дуже шкода, що ми – діти, не завжди розуміємо це і цінуємо, а коли приходить прозріння вже пізно. Бережіть і любіть своїх батьків!
