За що ми будемо жити? А ще три роки потрібно вчитися

Я дуже хвилювався і не знав що далі буде, Марія аж розплакалась, ледве її заспокоїв. Вона дуже переживала, що ми ще молоді і не зможемо з цим впоратися, а ще хвилювалася через реакцію батьків. Де ми будемо жити?

За що ми будемо жити? А ще три роки потрібно вчитися… Як воно все буде? Ми довго все обмірковували, і врешті-решт впоралися з переживаннями, пішли до батьків, щоб усе розповісти.

Ми були готові до скандалу чи повчань типу: “Невже ви незнаєте звідки беруться діти?! Ви ще такі молоді, тепер життя собі зруйнували!”. Але батьки до цієї новини віднеслися цілком радісно.

Моя мама навіть зраділа, що стане бабусею. Це було так мило. Батьки були спокійні і позитивні. Наче важкий тягар зняли з душі.Згодом ми розписалися поки не було видно, що Марія вагітна.

  1. Я почав навчатися на заочному відділенні, а батько Марії влаштував мене на хорошу роботу до свого знайомого. Робота мені дуже подобалась, та й зарплата теж радувала.

Бабусі допомагали Марії з усім. Їм за щастя було купувати одяг і різні дитячі речі для нашого синочка. Ходили з нею в поліклініку. Навіть сперечалися чия черга супроводжувати внука до лікаря. Сину дісталося моє ліжечко.

Виявилось, що батьки його не викинули до цього часу. Воно так і стояло на балконі. У дитини була купа іграшок, одягу, різного дитячого транспорту.Дідусі теж допомагали, гуляли по черзі з внуком возячи каляску.

Коли малюку було декілька місяців, то я зустрівся з своїми одногрупниками.-І що, як це ви наважились народити дитину, вам не хочеться вийти десь, погуляти так до ранку, наприклад, плач дитини спати не заважає.

А батьки як до цього поставились? — заздрісно запитав Стас.-Я радий тому, що у мене є, батьки підтримують, няньчать внука. Деколи здається, що внука свого більше люблять, ніж мене.

Марія дуже гарна мама, я їй допомагаю як можу.Я з великим нетерпінням повертаюся з роботи, щоб побачити це маленьке чудо, з великим задоволенням бавлюся з ним, щоб Марія могла відпочити і зробити свої справи.

Я радий, що все так склалося, тепер я маю сім’ю. Дивно, що ми так сильно переживали і могли подумати, що батьки нас не підтримають.Зараз просто не можу уявити що було б, якби ситуація склалася інакше. І як би ми жили без підтримки батьків.

Related Post

Весілля не буде. Усіх гостей збоку нареченої запрошуюВесілля не буде. Усіх гостей збоку нареченої запрошую

Моя найкраща подруга Леся збиралася вийти заміж. Сказати по правді – її наречений ще той самозакоханий Нарцис. В день церемонії Леся була найкрасивішою нареченою. Усі гості відправилися в призначене місце,

Мені одній стало набагато легше, але тиск і засудження родичів псують мені життяМені одній стало набагато легше, але тиск і засудження родичів псують мені життя

У моїй сповіді немає жодної особливої ​​драми, просто хочу поділитися своїм життєвим досвідом. Заміжня я майже десять років, є дочка, але стосунки з чоловіком, особливо останнім часом, дуже напружені. Він

Олексій почав доглядати за мною як то кажуть «на широку ногу», квіти, ресторани, відпочинки, все на вищому рівні, а потім він повністю пропав на 20 днів. Коли вийшов на зв’язок, сказав, що були проблеми. Через місяць все повторилося, тільки пропав вже на більш тривалий час. Зауважу, що мої друзі його бачили в місті й казали, що з ним все добреОлексій почав доглядати за мною як то кажуть «на широку ногу», квіти, ресторани, відпочинки, все на вищому рівні, а потім він повністю пропав на 20 днів. Коли вийшов на зв’язок, сказав, що були проблеми. Через місяць все повторилося, тільки пропав вже на більш тривалий час. Зауважу, що мої друзі його бачили в місті й казали, що з ним все добре

Дівчата пів року назад познокомится з чоловіком йому 36 років, заможний, спортсмен. Мене він побачив на фотографії дня народження, не зрозумійте неправильно, але я володію красивою зовнішністю, через знайомих знайшов