– Забирай своїх пацанів і повертайся у своє село! – сказала Катя, стоячи посеред вітальні. – Моєму батькові така дружина не потрібна! А якщо ти сама не підеш, я зроблю так, що батько сам виставить тебе за двері.
– Як ти смієш так казати?! – Лілія дивилася на падчерку і не могла повірити, що та справді приїхала до неї додому заради такої розмови.
– Бо я бачу, як усе влаштовано, – відповіла Катя. – Батько працює з ранку до ночі, а ти сидиш удома. Дім, будинок, його гроші – все давно опинилося в твоїх руках.
– Я сиджу вдома, бо ми так вирішили після народ ження хлопчиків.
– Ви вирішили? – Катя посміхнулася. – Зручно. Тільки чомусь все життя виходить, що батько віддає, а ти приймаєш.
– Тебе це не стосується!
– Ще і як стосується! Це мій батько і те, що він здобував роками. А ти з’явилася вже тоді, коли все було.
– Якщо ти закінчила, можеш іти, – Лілія не стала сперечатися, показуючи падчериці на двері. Катя попрямувала до дверей, але вже в передпокої зупинилася.
– І ще: не розраховуй, що тобі дістанеться його бізнес.
– Я ніколи не казала, що мені щось мусить дістатись.
– Натомість я чудово розумію, що буде, якщо ти не зникнеш із його життя.
***
Сергій був старший за Лілію на кілька років. На момент їхнього знайомства він уже встиг побудувати власний бізнес у сфері нерухомості. Від першого шлюбу в нього лишилася дочка, Катя.
Після розлучення Сергій продовжував спілкуватися з донькою, допоміг сплатити навчання в університеті, а коли вона відкрила дизайнерську студію, став рекомендувати її своїм клієнтам та всіляко допомагав.
Катя швидко освоїлася у своїй справі і добре заробляла. Її студія займалася інтер’єрами квартир та заміських будинків, а деякі проєкти перетиналися із бізнесом батька.
Ліля не втручалася у їхні стосунки. Вона розуміла, що Катя завжди займатиме особливе місце у житті Сергія. Але близькості між ними не виникло.
Коли Сергій та Ліля вирішили завести дітей, Катя поставилася до цього спокійно. А після появи близнюків почала приїжджати рідше. Її дратувало, що батько тепер більшу частину часу проводить із новою сім’єю.
Сама Ліля після народження синів залишила роботу. Сергій вважав, що так буде найкраще для всіх: він займався бізнесом, вона – будинком та дітьми.
Хлопчики ходили до школи, і майже все, що стосувалося їх, було на Лілії. Сергій багато працював і рідко втручався у побутові питання, натомість намагався проводити із синами вихідні.
Після розмови з Катею, Лілія кілька днів ходила схвильована, але чоловікові нічого не сказала. Вона не хотіла ставити його перед вибором між дружиною та донькою. Тим більше, що останнім часом Сергій і так змінився.
Чоловік почав частіше затримуватись, повертався додому втомленим і майже не розповідав про роботу. Якщо раніше за вечерею міг детально обговорювати новий об’єкт чи угоди з партнерами, тепер відповідав неохоче та швидко переводив розмову на дітей.
Якось Ліля дочекалася, поки сини підуть нагору і почала розмову:
– Сергію, у тебе щось відбувається?
– Чому ти питаєш?
– Бо ти вже кілька місяців сам на себе не схожий. Приходиш пізно, майже не говориш. Я питаю, що трапилося, а ти відмахуєшся.
– У мене багато роботи.
– Робота в тебе була й раніше.
Сергій глянув на неї і нічого не сказав.
– Я не намагаюся втручатися у твої справи, – продовжила Ліля. – Просто хочу розуміти, що відбувається з моїм чоловіком.
– Коли буде, що тобі сказати, скажу.
Її така відповідь не влаштувала.
– Я не чужа людина, Сергію!
– Я знаю.
– Тоді чому ти поводишся так, ніби я для тебе ніхто?
– Давай сьогодні не з’ясовуватимемо стосунки. Мені не до цього.
Ліля не стала його зупиняти. А за кілька днів він знову затримався…
Раніше Лілія обов’язково дзвонила чоловікові, питала, о котрій його чекати. Того вечора вона нічого уточнювати не стала. Вона поїхала сама в ресторан, куди вони збиралися сходити разом ще тиждень тому.
Коли повернулася, Сергій був удома.
– Де ти була? – спитав він.
– У ресторані.
– Чому не попередила?
– А ти чому не попередив, що не прийдеш?
– У мене справи, – Сергій насупився.
– У такому разі, я теж маю тепер справи, якими я можу займатися без твого схвалення.
– Ліля …
– Я не хочу сваритися! Я просто хочу, щоб ти помітив, що ми майже припинили розмовляти.
Сергій не відповів, і вона пішла у спальню.
Після цього вечора їх стосунки трохи змінилися. І Ліля все частіше ловила себе на тому, що не знає, що відбувається у житті власного чоловіка. А Сергій продовжував ховати від неї свою таємницю.
За кілька тижнів після розмови з Катериною, Лілії надійшло повідомлення від невідомого користувача. Вона відкрила його та побачила фотографії.
На них вона була поряд із чоловіком, якого впізнала одразу. Це був її колишній, з яким вона зустрічалася ще до знайомства із Сергієм.
На одному знімку вони сиділи у кафе. На іншому чоловік тримав її за руку. Третій був зроблений так, ніби вони виходили разом із якоїсь будівлі.
Лілія знала, що нічого подібного не відбувалося і здогадалася, чиїх рук це справа. Вона в люті набрала номер падчерки.
– Побачила? – Запитала Катя, замість вітання.
– Ти це зробила? Ці ганебні фотографії!
– Я попереджала тебе!
– Ти вирішила зруйнувати наш шлюб через жадібність?
– З особистих причин, проте батько незабаром сам у всьому розбереться.
Катя вимкнула виклик.
Лілія була дуже зла, але сподівалася, що чоловік не повірить підробленим фото.
Коли чоловік повернувся додому, він був не в настрої.
– Нам треба поговорити, – сказав Сергій.
– Я хотіла тобі дещо показати, – Лілія зрозуміла, що той уже знає.
– Спершу я, – він відкрив фотографії та передав їй телефон.
– Звідки вони в тебе?
– Мені надіслали сьогодні.
– Сергію, це підробка. – Лілія подивилася на чоловіка.
– Ти впевнена? А похід у ресторан кілька тижнів тому?
Ліля одразу зрозуміла, про що він каже.
– Ти про той вечір?
– Так.
– Я була в ресторані одна.
– Але ти навмисно мені не сказала, куди пішла.
– Бо була на тебе зла! Ти останнім часом сам не вважаєш за потрібне розповідати мені, де знаходишся!
– То ти хотіла, щоб я почав ревнувати?
– Мені просто хотілося привернути увагу.
Сергій відклав телефон.
– Послухай, я твоя дружина. Ти прожив зі мною дванадцять років. Невже ти повіриш цій підробці?
– І хто це зробив? Кому це потрібно?
– Твоїй дочці! Я мала розповісти тобі про Катю відразу. Але я не хотіла втручати тебе в її конфлікт зі мною.
– Що сталося?
– Вона загрожувала мені, – розповіла Ліля все. Сергій слухав мовчки, не перериваючи.
– Чому ти мені не сказала того ж дня?
– Тому що вона твоя дочка. Я не хотіла, щоб ти вирішив, ніби я спеціально налаштовую тебе проти неї.
– Вона справді сказала, що тобі та дітям нічого не дістанеться?
– Так. Взагалі не розумію, до чого ця розмова!
Сергій спохмурнів ще сильніше.
– Кілька місяців тому я проходив обстеження.
– І?!
– Лікарі знайшли серйозну проблему із моїм здоров’ям. Мені потрібне оперативне втручання. На серці.
– І ти весь цей час мовчав? – Ліля розплакалася.
– Я не хотів тебе лякати…
– А так налякав ще дужче!
Сергій опустив голову.
– Вибач.
– Катя знала?
– Я розповів їй, – він кивнув.
Тепер Лілія зрозуміла, чому Катя так поспішала.
– Вона вирішила, що ти можеш не пережити втручання?
– Думаю, так.
– І тому захотіла, щоб ми розлучилися.
Сергій узяв телефон та відкрив листування з дочкою.
Катя справді кілька разів запитувала, що буде з компанією, хто керуватиме об’єктами і як Сергій збирається оформлювати свою частку.
Він подзвонив Каті.
– Приїжджай увечері. Нам треба поговорити.
Вона приїхала близько сьомої.
– Тату, що сталося?
– Ти знаєш.
Катя глянула на нього і нічого не відповіла.
– Навіщо ти надіслала Лілі ці фотографії?
– Тому що я не хочу, щоб після твого відходу вона розпоряджалася всім, що ти створив!
Сергій якийсь час мовчав.
– Значить, ти все-таки про це думала.
– Я думала про тебе!
– Ні. Ти думала про те, кому дістанеться бізнес!
– Я твоя дочка. Я маю право знати, що буде далі.
– Ти не маєш права вирішувати за мене, а тим більше, ховати раніше за термін.
– Я злякалася, – опустила очі дочка.
– Я теж злякався, коли дізнався про діагноз. Але тебе турбує зовсім не це!
Катя нічого не сказала.
– Я розповів тобі про хворобу, бо довіряв тобі. Ти взяла цю інформацію і вирішила використати її проти моєї родини.
– Я думала, що ти зробиш помилку.
– А я думав, що ти хочеш, щоб я одужав!
Катя відвернулася.
– Тату …
– Іди. Займайся своєю роботою та цінуй, що є!
– Я зрозуміла, – вона підвелася.
– Сподіваюся.
Коли вона вийшла, Сергій пішов у спальню. Лілія підійшла до нього.
– Тобі не треба думати про це зараз. Важливо видужати. Все буде гаразд.
За кілька днів Сергій ліг у лікарню. Оперативне втручання виявилося складним, але пройшло успішно.
Ліля майже весь час була поряд. Коли Сергій повернувся додому, він ще довго відновлювався, а їхній колишній ритм життя поступово повертався у звичне річище.
Тільки тепер вони набагато частіше розмовляли. А ось із дочкою він, навпаки, спілкування скоротив. Катя з цим фактом упокорилася і зрозуміла, що прибрати мачуху з родини не вийде, тепер уже точно…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!
