Замашки чоловіка та його мами мене дістали. Чомусь вони обоє вважають, що світ крутиться виключно навколо їхніх персон, і неможливо їм довести протилежне.
А мені вже набридло повертати чоловіка з неба на тлінну землю. Особливо це складно зробити, коли поруч із ним опиняється його матуся, яка спить і бачить, щоб прогнути невістку під себе, а якщо не вийде, то зруйнувати шлюб сина.
Я була щаслива, коли ми переїхали до іншого міста. Там ми з чоловіком були віч-на-віч, тому і виховна робота стала йти куди ефективніше.
Начебто навіть поборола деякі його панські замашки. Наприклад, чоловік сам почав стежити за наявністю чистої спідньої білизни у шафі. Смішно, звичайно, але раніше він щиро вважав, що це мій святий обов’язок. Раніше за цим стежила мама, а сам чоловік не звик звертати увагу на такі дрібниці.
Він звик до того, що в шафі завжди є чисті шкарпетки, труси та майки, а як вони там з’являються – це була не його турбота. Кілька разів ми з цього приводу серйозно лаялися.
– Тобі що, складно випрати та попрасувати для чоловіка? Теж мені, дружина, – фиркала свекруха.
Мені не складно випрати та попрасувати. Але я не вважаю себе зобов’язаною стежити за тим, коли у чоловіка труси чисті закінчуються. Він вже дорослий хлопчик, може сам із цим впоратися. Ще для чоловіка стало відкриттям, що він може сам собі сніданок готувати вранці, а не будити мене. У нього робота в п’ятиденці, а в мене змінами.
Коли ми обидва вранці вставали, то я без проблем готувала сніданок на двох. Але потім ми переїхали, я влаштувалась на іншу роботу з графіком позмінним, а чоловік не перебудувався.
У перший мій вихідний, про який я його, до речі, попередила не один раз, чоловік мене розбудив з обуреним виглядом і запитав, коли я збираюся його годувати.
– Так нагодуй мене і спи далі, – кліпав очима чоловік на моє обурення таким раннім підйомом у законний вихідний.
Я прийшла на кухню, показала, де чайник, де чашки, де кава, молоко, хліб, сир, ковбаса і таке інше, що може знадобитися для сніданку.
– Я що, сам мушу все робити? Мама й у вихідні мені сніданки готувала, – образився тоді чоловік.
Довелося ще раз нагадати, що я йому не мати. І взагалі ніхто ніколи не буде йому мамою, окрім мами. Загалом, вкотре посварилися, він навіть голодним на роботу пішов.
І начебто тільки в нас все влаштовується, начебто всі проблеми вирішуються, як у гості приїжджає свекруха. Знову збиває мені чоловіка до заводських налаштувань, сіє смуту, лається зі мною і їде.
Ось і зараз свекруха раптово змінила плани та вирішила на свята поїхати не до своєї подружки, у якої зазвичай і святкує, а до нас.
– Мама на свята приїде, а вона веган, тож переглянь меню, – таким чином мені про це повідомив чоловік.
Тут прям кілька неприємних моментів. Перший – що свекруха взагалі приїде. Друге – що тепер їй ще й окремий стіл готувати.
Я спитала у чоловіка, що він має на увазі, коли каже, що треба переглянути меню. Раптом все просто і легко, і полягає просто у додаванні пари салатів з овочів.
– Треба замість м’ясних страв приготувати веганські. Мама ж м’ясо не їсть, їй буде неприємно бачити його на столі. Все ж просто! – здивувався чоловік.
Ще пів року тому свекруха їла м’ясо так, що за вухами тріщало. Та й чоловік буквально вчора кривив носа на відсутність котлет до овочевого рагу. А тут прямо меню треба переглянути.
Я на святах не хочу харчуватися тільки овочами та фруктами, я м’ясоїд. Тому максимум я можу приготувати щось окремо для свекрухи, але переглядати меню повністю не збираюся.
Чоловік на мене образився. Мовляв, я не виявляю поваги до його мами, а це обурливо. Запропонувала йому самому приготувати для мами веганський стіл. Чоловік образився ще сильніше.
Розумію, що моє терпіння, мабуть, закінчилося, бо ми з чоловіком посварилися через цю нісенітницю, а в мене зовсім немає жодного бажання з ним миритися і щось йому пояснювати.
Напевно, зроблю собі подарунок на свята – розлучуся. А чоловік нехай з мамою живе і харчується травою, раз він такий ненавчений олень.
