Микита колись працював кур’єром. Він жив із батьками. Влаштувався кур’єром, бо за фахом не хотів працювати. Спершу пішки замовлення розносив, потім спало на думку купити машину.
Батько вирішив допомогти сину, взяв вісімдесят тисяч кредиту, щоб Микита купив собі автівку. Микита взяв собі машину ВАЗ, сам сплачував кредит. За два роки розрахувався.
Ми з Микитою познайомилися, коли він із кур’єрів пішов на завод, все-таки скориставшись дипломом. Жили ми разом, квартиру винаймали.
ВАЗ він продав, купили недорогу іномарку. Ми одружилися, взяли іпотеку. Іномарку продали, – то був перший наш внесок.
З моменту, як Микита пішов із кур’єрів, машина майже простоювала. До заводу ходить трамвай, пробок немає, проблем з пошуком місця для паркування, теж немає.
На машині їздили в кіно, або в магазин. Іномарку взяли, тому, що перша машина була вже стара, сипатися почала, плюс, можливість підвернулась, знайомий терміново продавав. Тож, коли машина стала першим внеском, Микита не шкодував.
Ремонт в іпотечній квартирі самотужки зробили. Дитина у нас з’явилася. Живемо звичайним життям звичайної сім’ї.
Зі свекрами відносини були рівними. Раз на кілька місяців бачились. Подарунки на дні народження, дзвінки з вітаннями. Але, коли постало питання про гроші, все різко змінилося!
Свекруха нещодавно отримала посвідчення водія. Відучилася, здала, захотіла машину. Нову їй треба було! Ходили вони зі свекром по автосалонах. Їх там зорієнтували за ціною, по кредиту, по страховці.
Їм нарахували дванадцять тисяч гривень на місяць, плюс умову по кредитній карті. Треба було користуватися карткою банку, здійснювати певну кількість операцій на певну суму, інакше загрожували штрафні санкції. Свекруха вирішила делегувати Микиті можливі проблеми з карткою.
– Карту візьміть, користуйтеся, стільки-то грошей витрачайте, стільки-то операцій на місяць робіть. Я порахувала, якщо ви з картою помилитеся, нас оштрафують на пристойну суму, тож будьте обережнішими!
– Може ви самі? – Засумнівався Микита. – Я вже заплутався.
– Ось ми через цю карту й не хотіли б до цього банку звертатися, але умови тут найвигідніші. Допоможи. Згадай, що квартиру маєш завдяки нам!
– Завдяки вам? — перепитав Микита.
– Так. Ми тобі купили ВАЗ!
– Не купили, а кредит на своє ім’я взяли, – поправив свекор дружину.
– Яка різниця? – відмахнулася свекруха.
– Велика різниця, мамо. Беріть кредит в іншому банку. Або шукайте машину простіше.
Домовитись не вийшло. Микиті, як і мені, не потрібна була відповідальність за якусь картку, платежі за нею, та штрафні санкції. Свекруха, образившись, кулею вилетіла з нашої квартири. Свекор затримався на кілька слів.
– Я їй казав, що ідея безглузда, але ти матір знаєш: вб’є собі в голову, сама страждає, іншим нерви мотає. Я взагалі проти китайця!
– Друг мій купив, машині в зад в’їхали, так на ремонт чекає вже кілька місяців. У нас є гроші, трохи, але є, на потриману вистачить, а твоя мати не хоче потриману, їй велику, гарну та блискучу подавай. Гаразд, пішов, зла не тримайте, вона перебіситься.
Кредит вони не взяли. Побоялися санкцій, пов’язаних з картою, там ще й знайомий з таким же кредитом на гроші потрапив, тож вони не стали зв’язуватися.
Вчинили так, як спочатку хотів свекор: за готівку купили свекрусі не нову машину. Їздить і добре.
Але свекруха образилася на весь білий світ!
Мене збентежив той факт, що житло у нас з’явилося завдяки їй! Кредит оформляв свекор, платив Микита, ВАЗ на іномарку міняли ми з Микитою на спільні гроші.
Іпотеку платимо самі, тож у нас є житло. А головна заслуга, виявляється, свекрушина! Це тому ми мали вляпатися в якусь каламутну схему! Немає грошей, навіщо випендрюватися? Ви зі мною згодні?
