Зрозуміла, що щаслива лише через багато років

Моє перше кохання звали Андрій і навчалися ми в одному класі. Його сім’я переїхала жити в наш район, і до нашої школи він прийшов уже в сьомому класі. Він сподобався мені майже одразу, та й не лише мені. Усі мої однокласниці, кожна по-своєму, намагалися привернути до себе його увагу.

Але він ставився до всіх однаково, просто вдавав, що не помічає цього. Вже у старших класах мої подруги стали зустрічатися з хлопцями, і на Андрія вже не звертали уваги. Усі, крім мене. Я весь час думала тільки про нього і не помічала залицяння інших. Мені ніхто не був потрібний, крім Андрія.

Я йшла зі шкільної дискотеки, якщо там його не було. З жахом думала, що після закінчення школи, я більше не зможу його бачити. І ось такий день настав. Я вирішила собі, що на випускному вечорі все йому скажу.

Але він постійно танцював із дівчатами з паралельних класів, і на мене зовсім не звертав уваги. Після цього ми більше не бачилися. Кожен із нас пішов навчатися далі, а зустріч класу за п’ять років, так і не відбулася. Усі були зайняті своїми справами.

На останньому курсі університету я познайомилася із хлопцем. Коли він зробив мені пропозицію, я погодилася не одразу. Все ніяк не могла забути Андрія, хоча після школи так його жодного разу не бачила. Мені в цей час було дуже важко ще й тому, що захворіла мама. Спочатку ми сприйняли діагноз онколога як вирок. Але потім з’явилася надія, що сучасні технології лікування дадуть позитивний результат.

Минуло вже одинадцять років, зараз я одружена і маю двох донечок. З чоловіком стосунки відразу не складалися, але з народженням дітей все стало на свої місця і я вже майже не згадую своє шкільне кохання.

І ось нещодавно у супермаркеті я зустріла Андрія. Він був із дружиною, і я його одразу й не впізнала, доки він не заговорив зі мною перший. Це був уже полисілий чоловік із пивним животом і він нічим не нагадував того хлопця, через якого я так страждала.

Стали згадувати школу, однокласників. І він, сміючись, сказав: «А пам’ятаєш, як ти в школі нікого, крім мене, не помічала»? Мені стало дуже неприємно, тим більше, що поряд була його дружина. І я, пославшись на зайнятість, поспішила піти.

Ця зустріч багато змінила в моєму житті. Я інакше почала дивитись на свого чоловіка, завжди уважного, дбайливого з почуттям гумору. І нарешті зрозуміла, що я щаслива.

Related Post

Дід розповів, як два друга шуткували і вирішили підстрелити ворону, той випадок врятував життя дестякам людейДід розповів, як два друга шуткували і вирішили підстрелити ворону, той випадок врятував життя дестякам людей

З розповідей діда. Кінець літа 1944 року, війна наближається до логічного фіналу. Німцям ловити вже нічого, але воюють по-звірячому. Наші, втім, їм не поступаються. На фронті короткочасне затишшя, танкова бригада

Анжела та Роман познайомилися у селі під вербою, всі дівчата і сестри не розуміли, що він в ній знайшовАнжела та Роман познайомилися у селі під вербою, всі дівчата і сестри не розуміли, що він в ній знайшов

Нарешті настало літо! Анжела так довго його чекала! Можна закинути підручники і виїхати до бабусі на все літо! Анжела більше всіх з сестер любила свою бабусю щиро. Сестри ж не