Зустріла чоловіка мрії, сподобався і мамі, і бабусі, але коли він почав менше заробляти почав мені казати, що я страшна, що не стежу за обличчям і зуби не випрямлю, а він в цей час колупав мені підлогу у вітальні дирявою шкарпеткою

Зустрічаюся я значить з чоловіком, звуть Ігор. Дев’ять вже бурхливих місяців, і як у всіх починалося: спочатку на руках носив. І пил здував і найкрасивішою називав.

Я літала на крилах, ах як же мені пощастило. Мені, дівчині у якої майже 8 років не було відносин (по досі незрозумілих мені причин, я ж не черниця).

Весь з себе позитивний, він швидко знайшов мову з усіма членами моєї сім’ї. Буквально всіх в себе закохав. Я думала, як же, який подарунок Бога! Де ж я так перевела стареньку через дорогу.

Він працював у ВНЗ, на неповну ставку і викладав англійську, з грошима стало туго. Зі знімної квартири з’їхав і став жити зі своєю мамою. І тоді все скаржився, ось, мовляв, дати тобі нічого не можу. А ти звикла до хорошого життя (так, родина не бідна, але і фуагра не їм. Міру у витратах знаю). Що кинеш мене, такого сякого. (Запам’ятайте цю фразу. Наприкінці буде розв’язок з нею).

Знаєте, найприкріше, що я довірилася йому. Через деякий час. Розповіла про якісь внутрішні комплекси, проблемах.
Я не дуже в собі впевнена, дуже худа, ношу окуляри й збираю на брекети. (Зуби – це просто головна тема). Я погано бачу, повільно думаю і ще багато чого. Що можна було б виправити великою порцією любові. Просто говори своїй дівчині, що вона ідеальна.

Що сказав він: ах ти така, страшна, дурна. (Айкю 120, все нормально). Так ти нічого не вмієш, без мене зробити не можеш! Вічно зуби криві, волосся в різні боки, одяг пом’ятий. (Гаразд, я згодна, може я і не так добре пильнував за своєю зовнішньою стороною. Стандартні процедури типу брови – нігті – повторити! Не більше). Так чорні точки треба лікувати, та ти нічого з собою не робиш! (Роблю, щовечора перед сном!). А найприкріше, і бридке, що як крижинка застрягло в серці: ти нікому не потрібна!

Чуєш! А якщо і я піду, назавжди залишишся одна! Я хочу це стерти, але їй богу, не можу. “Коли я повинен тебе поцілувати, я пересилюю себе”.
Тепер це я, така сяка! Пишу смс вранці-погано. Це мало. Чи не пишу: погано! Принесла обід на роботу: це дрібниці! Так всі можуть!

Ти не унікальна – заявив той, хто недавно дірявим носком колупав килим мені в вітальні. Чого ти можеш мені запропонувати? Он у Міші Таня торти пече! А Юля косметикою торгує.

Я задумалася: ну у мене відмінне почуття гумору! – ой, Пф. – пирхнув він! – це можуть всі! Розумієш! Всі. А чого можеш ти?

І взагалі, ти живеш як сама по собі, про мене не дбаєш, тепла від тебе не відчувається. Я б так ще тижнів зо два прожив, і напевно, запропонував би розлучитися. Дівчат ще багато хороших!

Заявив чоловік, який до цього сидів у мене на кухні й плакав, що я можливо кину його, тому що він жебрак. Знаєте, я просто офігеваю. Якщо не сказати міцніше!

Мені цікаво, це я винна, що все так скотилося ? Або просто за золотою медалькою, не помітила що всередині дешева шоколадка?

П.С з приводу зовнішності: я приймаю такі речі близько до серця, мене цькували ще в школі. Це “по хворому”. Але намотала на вус, пішла ці вуса прибирати, а заодно ще нігті, брови, зубки довела до ладу. Ну і все таке інше.

Тут варіантів було: образитися або піти й виправити. Я вирішила зробити обидва. Чим Бог не жартує.

You cannot copy content of this page