“У господарстві згодиться …”
На цьому тижні зустрів колишнього однокласника. Не бачив його більше 10 років. Так вийшло, що їхав з міста і втратив зв’язок з багатьма друзями і знайомими.
Саня мені дуже зрадів. Від радості з його рук навіть випав важкий моток проводів. Я відразу поцікавився його скарбом:
– Ти електриком працюєш?
– Ні. Це так. Про всяк випадок. У господарстві згодиться.
Далі слово за слово і я як би сам запросив себе на чай до Сані.
По дорозі купили печиво. Я хотів взяти чай, але він став запевняти, що у нього вже є чай.
Виявилося, що він живе все там же. Його мати не стало. Батька Саньок не знав. Коротше, жив він у повній самоті.
Що мене вразило, так це те, що при вході в квартиру на мене впала лижна палиця і гарненько так вдарила по скроні.
Я здивувався з приводу лижної палиці. Навіщо вона йому? Тим більше біля входу.
У відповідь почув лише: “в господарстві знадобиться …”.
Ви коли небудь бачили, як бджоли будують стільники у вулику, якщо там не стоять рамки? Це вузький лабіринт.
Приблизно те ж саме з себе представляла квартира Санька. Вузькі проходи в коридорі, кімнаті та кухні. А з усіх боків тебе оточували полички, пакети і кулі з усякою всячиною. Ех, краще б Саня там мед зберігав.
Сяк-так я пробрався на кухню.
Видно було, що гостей він давно не приймав. Другий табурет був завалений мотлохом. Саня розіпхав мотлох і заодно поставив каструльку з водою.
Виявилося, що чайник у нього є, але у нього дно пробите. Навіщо він його зберігає? Так потім! У господарстві згодиться!
Замість чаю у Сані був збір якихось трав. Він похвалився, що сам його збирав.
Трав’яний чай виявився дійсно смачним, але чорт забирай. Який же я зловив прихід після другої чашки цього, так би мовити, чаю.
Мене дуже сильно накрило. Навіть від алкоголю такого ефекту ніколи не відчував. І якось під чайок я став перейматися філософією Сані.
Після третьої чашки “чаю” ми вирушили шукати світлодіоди. Саня запевняв, що в господарстві йому їх катастрофічно не вистачає.
Самотня жінка мене зрозуміє. Потік кран! У суботу. Надвечір. А чоловіка нема... Особи моєї статі…
- Ти б хоч для пристойності документи зі столу прибрала, а то валяються, як макулатура,…
-Ти це... Ларо, послухай, - сказав Степан, не зводячи очей з телефону. - Я тут…
Віка мимоволі сповільнила крок, коли їхня розкішна автівка підкотила до будинку Артема. Все навколо було…
Катя та Сергій жили в будинку, який Каті залишила бабуся. Будинок був великий – два…
Чотири роки. Цього часу вистачить, щоб вивчити нову мову, збудувати дім, виростити сад. Олена ще…