Мій тринадцятирічний син вже декілька місяців просить мене купити йому електросамокат. Мотивує це тим, що у всіх друзів та однокласників вже є такий, і йому треба теж. Я вважаю, що це абсолютно непотрібна, та ще й до того ж дуже небезпечна річ — купа випадків, коли не тільки діти, а й дорослі калічаться на цих штуках. Тому звісно відповідаю йому категоричною відмовою (не хочу ж я дитину калікою залишити). Аргументую це тим, що у наразі у нас немає зайвих грошей на такі іграшки.
Але діти зараз дуже розумні. Нещодавно він мені як заявив! Мій син почав вимагати «державних» десять тисяч, які я отримала, як одноразову допомогу на дитину минулого місяця.
Він починає наступати на горло, кричить, що це його гроші, ніби я їх собі збираюся привласнити. Я дуже засмучена, що він не розуміє.
Я, взагалі-то, мала плани на ці кошти. І так не знаєш на що їх витратити: звозити сина на море або купити зимові речі, оновити телефон чи купити путівку у лагерь. А до цього всього ще є потреби зробити ремонт у певних місцях.
Проте він заявив, що краще купатиметься у нас на озері, куди їздитиме на новому самокаті. Також мотивує покупку тим, що багатьом купили саме на гроші від державної допомоги. Я розумію
Весь мозок мені виніс — я вже не знаю, що й робити? Йти на поводі і купувати дитині небезпечну іграшку не хочу, а як її переконати, що ці гроші можна і треба витратити на інші, важливіші речі — не знаю.
До того ж, у нас труба в туалеті тече і балкон треба засклити, бо голуби його вже зовсім загадили. А йому самокат подавай, який він через пару місяців закине кудись подалі.
З іншого боку, це його гроші, і він має повне право. Вважай, подарунок, на який ми навіть не розраховували. Може, все-таки купити йому це самокат — хай потішиться дитина? От тільки я все одно не впевнена, що це буде правильно? А як ви вважаєте?
