15 років все було добре, а тепер він раптом згадав мою зраду

Моя зрада сталася, коли ми з чоловіком ще зустрічалися. Ми з ним сильно посварилися і я, образившись, пішла з подругами на концерт. Крім подруг, там ще були і хлопці.

Після концерту ми гуляли набережною. Пили і в результаті я прокинулася вранці в ліжку з іншою зовсім незнайомою мені людиною. З майбутнім чоловіком на той момент розійшлися, і я насамкінець йому все розповіла. Не знаю, як він усе пережив.

Через пів року ми з ним зійшлися знову. Обидва багато проаналізували і зрозуміли, що любимо одне одного. Далі були ще рік зустрічей та диких ревнощів. Образи з боку чоловіка, а після шлюбу їх не стало. Як мені завжди здавалося, почалося щасливе сімейне життя.

У нас троє дітей, шлюб був міцним і люблячим, я завжди так думала. Але, мабуть, не все було гладко.

Буквально наприкінці минулого року у нас відбувся величезний конфлікт, і чоловік вчинив так само як і я 15 років тому. Він просто пішов, грюкнувши дверима і відірвався на повну з іншою.

Вона колега із роботи. У неї шлюб розвалюється її чоловік іде до іншої. І ось мій чоловік два дні жив із нею і практично не вилазив із її ліжка.

Розкрилося все безглуздо. Він повернувся в сім’ю, але відразу ж заявив, що винним себе не відчуває, прощення не збирається просити і ще сказав, що тепер ми квити. Мою зраду він так і не пробачив і не забув.

Нині ми живемо разом, але стосунки зіпсувалися. У чоловіка до мене якась неприязнь. Винен він, але з усього його виду видно, що він винною вважає мене і йому зі мною, м’яко кажучи, незатишно і неприємно.

Я не можу зрозуміти всього, що відбувається. 15 років все було добре, а тепер раптом згадав мою зраду, виправдався нею і відвернувся від мене.

Що тепер робити з усім цим, я не знаю. Мені теж він неприємний після іншої, але я розумію, що в цьому справді є і моя вина. Я намагаюся працювати над собою, над нашими стосунками. Я багато чого усвідомила, але вона навіть не намагається щось змінити.

Чи є сенс намагатися щось виправити, чи це вже кінець?