Хочу розповісти одну історію. Жила одна дівчина, все її думки були зайняті тим, як зустріти ідеального чоловіка. Але час минав, були різні хлопці, але після першої зустрічі, вона вже знала – «не моє».
Вона все шукала і шукала, і в один момент їй це набридло. Вона сказала собі: «Набридло витрачати час даремно, не буду більше ні з ким зустрічатися і нікого шукати!».
Вона зайнялася собою, почала читати різну літературу, зайнялася своїм тілом, поміняла харчування і спосіб мислення, це сталося за досить короткий термін. І одного разу, шукаючи якусь інформацію в групах «фб», вона задала питання, і їй відповів чоловік.
Як виявилося, вони вчаться в одному і тому ж ВУЗі. Вони зустрілись. І це був ВІН, той, кого вона так довго шукала. Через деякий час вони одружилися і з тих пір завжди разом.
Це короткий опис з мого життя і з життя тепер уже мого чоловіка.
«А мораль цієї байки така»: не потрібно витрачати час і енергію на пошуки, а тим більше впадати у відчай, все само прийде, коли настане час. Все завжди відбувається вчасно.
Знайди ця дівчина свого «принца» раніше, вона б пройшла мимо, та й він навряд чи зупинився. Адже вона не відповідала йому, у них були різні погляди, думки і бажання.
Але, як тільки вона стала на шлях пізнання себе, їй багато відкрилося і стало зрозуміло. Вони почали думати на одній хвилі, ось і притягли одне одного.
Не поспішайте впадати у відчай або вибирати «хоч кого», аби не залишитися одній (одному). Займайтеся собою, розвивайтеся, і ви притягатимете до себе того (ту) єдиного (єдину), з ким проживете все своє життя. Але «притягнути» мало, потрібно ще вміти зберегти.
