А я вважаю, що помічник вихователя – це лише помічник вихователя! Начебто, у роках паночка, а в голові вакуум! На скільки я розумію, вона господарка віників і горщиків, а поводить себе, як тямущий вихователь

– Один раз в садок прийшла, і то примудрилася з помічницею вихователя полаятися, як так? – ірже мій чоловік.

А мені було зовсім не до сміху! Син у нас один, йому п’ять років, у садок він пішов у три роки та два місяці. У чоловіка є машина, на якій він їздить на роботу. Працює він по буднях до п’ятої вечора.

Так у нашій родині склалося, що чоловік й відводить сина до садка і забирає його додому після роботи.

Мені на роботі потрібно бути до сьомої години ранку, але вдома я вже о третій годині дня. Мені з ранку сина в садок не відвести – надто рано!

О сьомій, коли двері садка тільки відчиняються, мені вже треба бути на робочому місці. О третій я вже вдома, але в цей час у садку тиха година.

За дві години після мене, чоловік додому їде, він і забирає сина, який поспав і на полуденку побував, хоч щось перекусив до вечері.

Так сталося, що нещодавно я вперше забирала сина із садка. Як кажуть, стався у нас форс-мажор!Коли чоловік повертався із роботи, він в аварію потрапив.

Винуватцем був не він, але було пошкоджено декілька машин, тож викликали поліцію. Чоловік зателефонував, попросив в садок сходити, пояснив, як групу знайти.

Заочно я була знайома з вихователями, бо я є у чаті групи. Вироби, костюми, оплата, малюнки – у всьому брала участь. Про існування помічниці вихователя навіть не знала!

Прийшла я за сином, а там, у групі, якась тітка. Син до мене підбіг, обійняв, назвав мамою. А ця тітка до мене з неприємною розмовою полізла:

– Треба ж! Мама! Ми не думали, що колись вас побачимо! Все тато та тато ходить!

– Ми це хто? І яка, скажіть на милість, вам різниця? Побачили маму? Задоволені! Решту, які ми, кличте, нехай теж подивляться, – відповіла я роздратовано.

– Тепер я розумію, чому дитину тато водить!

– Ну і чому? Може й мені поясните? – Попросила я.

Коли з групи в роздягальню вийшла вихователька, вона застала лише кінець обміну люб’язностями. Звісно вона втрутилася, відправила помічницю в групу, а у мене запитала, чи все нормально.

– Нормально, – відповіла я, бо не хотіла вчиняти скандал.

Але настрій мені ця пані, зіпсувала конкретно! Це ж на що вона натякала? Яка їй, взагалі, різниця! Хіба в неї є право пхати свого носа, куди не слід?

Ми з сином пішли, але неприємний осад від цієї розмови у мене залишився. Ось, власне, і вся лайка. Чоловікові нічого я не розповідала, але він і сам потім дізнався.

Йому помічниця вихователя сказала, що мама у нас у родині з гонором. Чоловік сміявся з мене, по-доброму.

А я вважаю, що помічник вихователя – це лише помічник вихователя! Не її собаче діло, хто в нашій родині дитину в садок водить!

Начебто, у роках паночка, а в голові вакуум! На скільки я розумію, вона господарка віників і горщиків, а поводить себе, як тямущий вихователь!

Як ви вважаєте, помічник вихователя повинен робити такі зауваження та припущення на адресу батьків? Можливо й у вас були такі оказії?