Ми з Анею мали цілком щасливий шлюб. Двоє дітей, дружина-красуня, загалом скаржитися гріх. Працював я в родині один, дружина сиділа в декреті з другою дитиною. Це не заважало нам ні в чому собі не відмовляти.
Але чомусь батьки дружини стали, останнім часом, часто позичати у нас гроші. То їм для дачі на грубку не вистачає, то просять на ремонт машини додати. Спочатку йшлося про великі покупки. Мені було незручно відмовляти тестю з тещею, і я спочатку давав.
Але якось гроші у сім’ю не поверталися, а запити почали зростати. Люди передпенсійного віку почали думати про покупку заміського будинку. Я натякнув їм, що борг платежем червоний. Але вони тільки посміялися, і вдали, що сприйняли цю фразу, як жарт.
Це при тому, що обидва працювали, та займали непогані посади. Якось я не витримав і сказав, що грошей більше не дам, доки не віддадуть минулі борги. Що тут розпочалося!
– Подивися, дочко, за кого ти заміж вийшла! Він нас врятувати не хоче! Ось так ростиш дитину, доглядаєш її, а вона допомогти не хоче батькам у старості. Чому ти не вплинеш на нього?
Розсварилися в пух і порох. Наступного дня зателефонував тесть. Зі мною розмовляти не став, грубо попросив покликати Аню.
Через п’ять хвилин Ганна прибігла вся в сльозах, і кинулася на мене з кулаками:
– Це ти винен! Ненавиджу тебе! Шкода тобі було грошей?
– Та що трапилося?
– Мама в реанімації, вночі у неї через переживання виразка відкрилася! Я зблід.
Мені не хотілося ставати винуватцем чиєїсь хвороби, чи й того гірше… Поїхали до лікарні. Лікарі сказали, що у свідомість теща прийшла, але поки що все складно. Тесть на виході відкликав дочку та мене убік, і сказав, що потрібна операція, і треба дати головному лікарю грошей.
Ми всі разом поїхали до нас додому, і я передав тестеві потрібну суму. Минуло кілька днів, і мати дружини пішла на одужання. Але я вирішив сам поговорити з головним лікарем. Той якось холодно прийняв мене, та й на запитання відповідав неоднозначно.
Мені стало прикро, і я сказав:
– Послухайте, ми вам такі гроші заплатили, що ви могли б поводитися трохи ввічливіше!
– Які гроші? – здивувався хірург, – я ніяких грошей не отримував, вийдіть геть з кабінету! Тільки тут до мене дійшло, що тесть нас просто кинув.
В черговий раз знайшов привід отримати гроші задарма. Після виписки відбулася у нас серйозна розмова, я сказав, щоб вони не ображалися, я усіх люблю. Тесть із тещею благодушно покивали головами.
– Але я хочу сказати, – додав я, – що у нас своя родина, і нам самим коштів не вистачає. Тому в борг ми вам давати більше не зможемо. У нас немає такої нагоди. Ви тільки не засмучуйтесь, будь ласка. Вони й не надто переживали. Все, що можна було витягнути, вони вже отримали.
Причому, ще й про запас вистачить. Дружина, звичайно, образилася на мене за цю промову, але я буду непохитним. Брехню, та жадібність терпіти не буду, й грошей більше не дам! Якщо дружина мене кохає, вона згодом все зрозуміє. Якщо ні, нехай йде працює, а гроші переказує батькам! Як вважаєте?
