Тато і мама – активні пенсіонери. У кожного є телефон. Вони можуть читати в інтернеті, писати в месенджері. Але не вміють користуватися банківським додатком, оформляти електронні перепустки і т.д.
Вони пояснюють: «Навіщо цьому вчитися, якщо в будь-який момент можна підійти до тебе?» Це дуже дратує, я дратуюся на них. Мене може не виявитися поруч, якщо треба терміново зробити платіж, а раптом сторонні «помічники» їх обдурять? Обурююся, що батьки не цікавляться і не хочуть постаратися для себе. Кожен раз, коли щось не виходить, приходять до мене. Я пояснюю по 30 разів – але вони знову приходять. І так по колу. Що я можу зробити, щоб не реагувати так бурхливо в подібних ситуаціях?
Катерина, 30 років. Порада від психолога.
Дорога Катерина, Ви пояснюєте поведінку своїх батьків лінню. Я схиляюся до іншої причини – почуттю незахищеності. У літньому віці впевненість в завтрашньому дні потрібна набагато більше, ніж в інші вікові періоди. Думаю, зайве говорити про те, що саме зараз ця впевненість більш ніж необхідна нам усім.
Ви згадували, що батьки не хочуть вчитися оформленню перепусток і здійсненню банківських переказів. Чи не замислювалися, що це дуже відповідальні аспекти: і те й інше пов’язане з грошима? Помилка з пропуском чревата штрафом, а помилка з банківським додатком – втратою коштів з карти. Думаю, ваші батьки про це знають. І ось з цими тривожними аспектами вони звертаються до вас.
Чому б це? Може, тому, що ви їх єдина близька людина? Або спілкування з вами дає їм таке необхідне почуття захищеності? Або, може бути, проблеми з телефоном – це привід, щоб ви звернули на них увагу?
Як ви думаєте, вони не обділені вашою увагою? Я не про вирішення побутових проблем. Ви спілкуєтеся просто так, без приводу? Вони можуть відчувати себе потрібними, важливими саме для вас, як і раніше? .
