Батьки розлучилися кілька років тому. Розлучення відбувалося цивільно, без скандалів і розподілу майна. Просто мама з татом зрозуміли, що їхні стосунки вичерпали себе, а тому не стали мучити одне одного

Батьки розлучилися кілька років тому. Розлучення відбувалося цивільно, без скандалів і розподілу майна. Просто мама з татом зрозуміли, що їхні стосунки вичерпали себе, а тому не стали мучити одне одного.

Можу сказати, вони розлучилися добрими знайомими. І нам із братом не доводилося запрошувати їх у гості окремо. Але у світлі останніх подій ми усвідомили, що це рішення було необачним.

Через деякий час після розлучення тато активно зайнявся своїм особистим життям. Як не подзвонимо, він постійно в кафе з якоюсь Свєтою, Ніною, Катею. Нам із братом було все одно.

Це татове життя. До того ж він не нав’язував нам своїх жінок. До позаминулого року. Тоді у тата закінчився калейдоскоп побачень, і з’явилась постійна дама серця, на ім’я Надія.

Знайомство з нею стало для всіх несподіванкою. Це був мій день народження, і я за традицією запросила всіх рідних: брата, батьків та свекрів. І тато прийшов не один, а з тією самою Надією.

Хоч би попередив! Мені довелося терміново шукати місце та прилади для цієї гості. На цьому незручності не закінчилися. Цілий вечір вона показувала свою значущість, лізла з непотрібною допомогою.

Також тато отримував люті погляди від Надії щоразу, коли щось питав у мами, а сама мама – шпильки. У неї вони викликали лише усмішку. Інші гості теж посміювалися в кулачок над цією великою дурною. А я тим часом згоряла від іспанського сорому.

Потім я завагітніла і постійно відчувала слабкість. Тому від домашніх свят довелося відмовитись. Не мала сил на готування. У гості ми з чоловіком також не їздили. Тому компанії таткової кралі успішно уникала, чого не скажеш про брата. Коли я дзвонила привітати його з днем народження, він зі сміхом розповів:

– Уявляєш, тато знову прийшов з цією своєю! Вона сьогодні була в ударі. Співала пісні, танець живота танцювала. Це треба було бачити!
– Дякую, обійдуся якось без таких ганебних видовищ, – відповіла я тоді братові.

Нещодавно я народила. І, трохи прийшла до тями, вирішила влаштувати оглядини. На виписку мої батьки, на жаль, не змогли приїхати. Батько був у відрядженні, а мама захворіла.

Коли запрошувала батька, одразу попросила, щоб приходив один. Він погодився, але у призначений день забув про свою обіцянку. Притягнув із собою цю Надійку, як він її називає.

-Тату, ми ж домовлялися, що свято пройде у вузькому сімейному колі, і сторонніх бути не повинно! – мало не накричала я на тата, відвівши його вбік.
– Надійка нам не чужа! Ми з нею живемо, тому вона теж є членом сім’ї, – заявив батько.

– Отямся, тату! Ну, яка сім’я? Ви не розписані офіційно. Та навіть якби ви одружилися, я все одно твою Надію бачити не захотіла б. Тому що таких клоунес ще пошукати треба! – вже не стрималася у виразах я.

А потім розповіла татові про пристойність. Зіштовхувати в одному приміщенні колишніх та нинішніх – це моветон. Ситуації, звісно, різні бувають. Але в нашому випадку це було недоречно. Тата мої слова зачепили:
– Дожились! Батькові моралі читає. Якщо ти не рада Надійці, то й мені тут нічого робити!

Потім голос подала і ця дамочка, якій набридло тупцювати біля вхідних дверей і не терпілося пройти до столу. Пообіцявши влаштувати свято вдома, батько поспішив забрати свою кохану.

Ось так наше сімейне свято виявилося зіпсовано. Чоловік і гості, що залишилися, зробили все можливе, щоб я викинула з голови те, що сталося.

Та й батько найближчими днями просив вибачення за свою негарну витівку. Мовляв, його біс поплутав, ще й Надя до цього сильно накрутила. Ось нерви й здали. А потім видав таке, через що ми посварилися ще раз:

– Я дуже винен перед тобою, але і ти теж перегнула ціпок. Скоро ми приїдемо до вас, а то того разу навіть мигцем не глянув на онука. І ти перепросиш у Надійки.

– Ти так хотів побачити онука, що проміняв його на цю свою ревниву хабалку, яку, виявляється, треба ще й про прощення благати. Та ноги її в моєму домі не буде. І твоєї, до речі, теж, поки до тебе не повернеться розсудливість! – Злісно відповіла я і завершила розмову.

Не знаю, чи правильно я вчинила. Брат вважає, що я погарячкувала. І мені треба було просто не допустити конфлікту на оглядинах.

– Подивися на мене, я після того незабутнього дня народження почав запрошувати маму та тата з його Надійкою у різні дні, і проблем не знаю! Без мами вона не поводиться, як дурепа.

Ще чого! Мені з немовлям якось не зручно влаштовувати по два свята. Та й цю Надію зовсім не хочеться бачити. Вона вже показала своє справжнє обличчя.

І навіть якщо в ній прокинеться леді, як переконує брат, перше враження вже в мене склалося. Та і яке спілкування після всіх цих слів, які я наговорила татові? Чоловік також впевнений, що я погарячкувала. І принаймні з батьком треба порозумітися. У нього просто такий період: нове кохання.

І цей ураган почуттів треба перечекати. Згодом батько сам зрозуміє, які справи закрутив через свою даму. Дуже сподіваюся, що чоловік має рацію.