Мій син кілька місяців тому одружився з Танею. Вона має сина від першого шлюбу, якого ми прийняли в сім’ю і полюбили як свого. Мій син вже дуже звик до нього, але при цьому все одно хоче і своїх біологічних дітей

Мій син кілька місяців тому одружився з Танею. Вона має сина від першого шлюбу, якого ми прийняли в сім’ю і полюбили як свого. Мій син вже дуже звик до нього, але при цьому все одно хоче і своїх біологічних дітей.

З невісткою у нас добрі стосунки. Але нещодавно я стала помічати всякі дива у вихованні Андрійка. По-перше, йому п’ять років, а вони віддали його на вивчення китайської мови.
– Таня, а навіщо маленькому хлопчику китайська? Та й взагалі, добре б ще англійська, а китайська йому на що? – дивувалася я.

– Як це на що? Хіба ви не чули, що той, хто знає китайську – володар світу? Так зараз усі говорять. Ця мова чудово розвиває мозок дитини, – відповідала невістка.
– Маячня якась. Віддали б його на плавання чи інший якийсь спорт. Та хоч би навіть вокал чи танці! Дитині рухатись треба, здоров’я підтягувати. А не сидіти цілими днями за навчальним столом, – нарікала я.

Я намагалася поговорити на цю тему зі своїм сином, але він відповідав, що особливо в це не заглиблюється. Таня чудово розуміється на будь-яких навчальних методиках, а йому працювати треба. Ну, я й не стала нав’язувати свою думку, нехай роблять, як вважають за потрібне.

Другий шок я зазнала, коли вони якось приїхали у гості на вихідні. Я розмовляла з Андрійком, поки його батьки пішли за покупками. Запитала, як він провів минулі вихідні.

– Ми з Танею та Матвієм у парк ходили, – сказав він.
Я здивувалася такому цікавому збігу імен, але паралельно запідозрила недобре.

– Це хто, Андрійку, друзі твої з садка? – Уточнила я.
– Ні, це мама та тато, – відповів онук.

Коли син із невісткою повернулися додому, я з порога запитала у них, чому це Андрійко називає своїх батьків на ім’я. Ті знову почали вішати мені на вуха про всякі нові освітні методики. Чи бачите, так дитині легше буде впроваджуватися в новий світ і згодом вибудовувати стосунки з дорослими.

– Та що за нісенітницю ви вічно вигадуєте? З давніх-давен у дитини були мама і тато. І нічого, якось всі спокійно потім впроваджувалися в доросле життя, – обурювалася я, але мене ніхто не чув.

Чоловік закликав мене заспокоїтись і не лізти у стосунки наших дітей. Мало того, завжди натякав, що Андрійко таки – син Тані від першого шлюбу. Вона його мати, ось нехай і несе повну відповідальність за свою дитину та ухвалює всі рішення. Але я категорично була з цим не згодна. Андрій став нашою спільною дитиною, яку ми дуже любили. Отже, я мала право брати участь у його житті.

Але нещодавно сталася ситуація, на яку я ніяк не очікувала. Таня привезла мені онука на пару днів, їй треба було поїхати у відрядження, а Матвій був зайнятий на роботі. Я була щаслива, що зможу провести з малюком багато часу.

Таня передала сумку з його речами, а також аркуш з установками та рекомендаціями – що їсти, коли укладати його спати, де гуляти та інше. Все було розписано більш ніж докладно.

– Тань, ну ти серйозно? Матвія ж я якось виховала без сторонньої допомоги. Не хвилюйся, я все чудово знаю, – запевнила її я.
– Я розумію, але кілька днів тому я посадила Андрюшу на спеціальну дієту, йому м’ясо та кисломолочні продукти поки що не можна. Тому я докладно розписала, що приготувати для вашої зручності, – пояснила невістка.

– Як це м’ясо та молочку не можна? Це білок! Дитячий організм не зможе правильно розвиватись без нього! – Не втрималася я.

Після цих моїх слів ми почали довго сперечатися на цю тему, і нас вже було не зупинити. Таня явно поспішала, але завершувати суперечку не хотіла. Ми вже перейшли на підвищені тони, коли невістка раптом видала те, що мене шокувало.

– Ганна Сергіївна, зрештою, ви Андрійкові хто взагалі? Давайте я сама розберуся, що робити зі своєю дитиною. От буде у вас свій онук, тоді й почнете командувати, – заявила вона і грюкнула дверима.

Я не повірила своїм вухам. Якщо раніше я тільки здогадувалась, то тепер чітко усвідомила: Таня не вважає нас своєю родиною, а Андрійка – нашим онуком. Не знаю, що робити. Навіть якщо вона просить вибачення, і ми помиримось, ці слова назавжди засіли у моїй пам’яті та дуже образили.