У мене є брат близнюк, але ми не спілкуємося вже 20 років. Причина проста, але ситуацію вона легше не робить.
Брат вкрав у мене дівчину, зробив це дуже підло, в результаті свого домігся. Але наші з ним стосунки закінчилися назавжди, та і його з дівчиною, коли вона зрозуміла що він зробив, теж мало не закінчилися. Ситуація наступна: брат перед дівчиною удавав, що він це я. Це тривало декілька місяців.
Коли я дізнався, я був дуже розчарований. Не скільки із-за дівчини, а скільки з того що рідний брат так вчинив зі мною. У підсумку вони разом уже 20 років, щасливі разом, і всі ці 20 років ми не спілкуємося. У мене вже 19 років своя сім’я, кохана жінка та троє дітей.
Суть у тому, що нещодавно батько попросив помиритися з братом та налагодити стосунки. Для мене прохання батька закон. Але зустрілися ми з братом і нічого не змінилося. Він і намагався начебто спілкуватися, ніби нічого не було, і пізніше щиро вибачився, але в мене всередині повний штиль. Просто він для мене чужа стороння людина.
Зараз намагаємось спілкуватися мережею (живемо у різних містах), батько живе в мене, тож брат до нас приїжджає. Але як я вже сказав, відносини у нас ніякі. Головою все розумію, а от на душі нічого, начебто пробачив, та й було це 20 років тому, і ту дівчину я не кохаю, але емоційно тоді, мабуть, все зникло, а зараз просто спілкуємося, як знайомі, він точніше намагається, по-братерськи всіма силами, а я нічого не відчуваю, не брат він мені, а просто чужа стороння людина.
Що найцікавіше – ми й зовні вже навіть не схожі. Я жорсткіший (тату на руках, борода, відмінна фізична форма), він простий (виглядає для свого віку дуже непогано, на вигляд як усі). Адже колись нас розрізнити не могли, навіть моя дружина, побачивши брата наживо, сказала жартома, що не дуже ми й близнюки.
