– Якби я сказала правду, ви перестали б до мене приїжджати, – бабуся обіцяла віддати квартиру онукові, але переписала на іншу людину
– Мамо, тут якась помилка у квитанції, – Андрій тримав у руках платіжку за комуналку і хмурився. – Чому власник – Карпова М.І., а не Воронцова? Валентина Петрівна
– Мати одна виховує. Працює з ранку до ночі, додому пізно приходить. А хлопчик наданий сам собі… Ось і бешкетує
– Знову хуліганить! – обурений голос сусідки Антоніни Семенівни лунає по всьому під’їзду. – Вже втретє за тиждень ліфт зламав! Слюсар дядько Коля стомлено хитає головою, копирсаючись в
–  Ой, ще й хлібом дорікає! Не знала, що ти така дріб’язкова! – Репетувала подруга. –  Знаєш, легко та зручно говорити, коли ти на цей хліб не заробляєш!
– Ти, звичайно, молодець, що  дала їй притулок… але, Ларисо, вона за твоєю спиною таке несе… Ми всі просто в тихому ауті! Я просто не можу тобі не
– А ви навіщо тут? За подякою прийшли, що нашого батька не покинули? Дякую, звичайно! Можете вибрати будь-яку річ, і не одну. Нам тут нічого не треба. Все доведеться викинути. Поспішайте, бо ми вже їхати зібралися! – Це ви поспішаєте. Квартиру ваш батько ще за життя переоформив на Андрія
Сергій Єгорович жив один уже багато років. Два сини поїхали одразу після школи на навчання, та так і залишилися в Києві. Приїжджали рідко. Батьки намагалися все для них
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль вже гавкає! Та я б заткнула, якби могла встати, – подумала Валентина
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль вже гавкає! Та я б заткнула, якби могла встати. Але лежала під дошками й
– Тітонька, купіть, будь ласка, моєму цуценяті хліба, – попросила тихо малеча, з надією глянувши на жінку, яка заходила до магазину
Юрко вибіг із під’їзду, і швидко попрямував у бік магазину. Він поспішав до закриття, бо вечеряти без хліба не хотілося. Біля входу в магазин стояла маленька дівчинка років
– Аліно, ну твої свекри скнари. Поклали мені на День народження тільки 500 доларів в конверт.
Ми з чоловіком  Анатолієм завжди тяжко працювали, щоб твердо стати на ноги. Всяке у житті траплялось, але ми впорались і зараз маємо власний магазин та готельно-ресторанний комплекс. Це
Кмітлива теща…
– Ти мені скажи, чи довго все це триватиме? – Мама, як завжди, почала важку розмову раптово. Щойно мило розмовляли про ціни на помідори та майбутній городній сезон.
– Чула, ти з Маринкою посварилася? Як же це? Ви ж із дитячого садка товаришували? – Передчуваючи цікаву плітку, запитала Лана у знайомої. – Та я з-за неї трохи з чоловіком не розлучилася! – Ліда невдоволено підібгала губи
– Чула, ти з Маринкою посварилася? Як же це? Ви ж із дитячого садка товаришували? – Передчуваючи цікаву плітку, запитала Лана у знайомої. – Та я з-за неї
– Я вважаю, щоб у сім’ях не було розлучень і скандалів, доньку за життя повинен забезпечувати батько! А потім син, якщо у неї він з’явиться. Ось у вас дівчинка, сват, значить, вам за її забаганки й платити! – висловилася свекруха
– Та що ти весь час щось вимагаєш від Андрійка! – обурювалася Валентина Іллівна, – Катя, запам’ятай, з усіма своїми хотілками – це до тата з мамою. А

You cannot copy content of this page