— Ти так загадково поводишся весь день, — зауважила Ольга. — Що ти там придумав? — Сюрприз, — підморгнув Єгор. — Скоро сама все побачиш. Це подарунок, який переверне твоє життя! Ольга розсміялася. Чоловік любив гучні слова, але зазвичай за ними стояло щось просте й миле
Ольга стояла перед дзеркалом і оцінювала, як на ній сидить нове плаття. Темно-синій колір робив обличчя свіжим, а силует підкреслював талію, яку вдавалося тримати у формі, незважаючи на
– Тобто, – вона говорила повільно, щоб слова доходили до нього, – я працюю на складі, беру додаткові зміни, заощаджую на продуктах, щоб Зінаїда Петрівна жила на дачі з новим септиком? – А ти думала, я кину свою матір на вулиці?
У передпокої грюкнули двері. Інга ще не встигла зняти з плити сковороду, як пролунав різкий гуркіт кинутих на полицю ключів. Гнат навіть не став перевзуватися. Пройшов у черевиках
– А мені тридцять сім. А Петру тридцять. А його синові п’ять років. З кожним новим почутим словом очі співрозмовниці все більше наповнювалися сльозами, здавалося, що вони ось-ось ринуть нескінченним потоком на стіл, у капучино, у чай Марії. Тепер настала черга дізнатися правду другій жінці. – Катю, я не мама Петра, я його дружина
– Петро сьогодні не приймає, а мені потрібно огляд пройти, довідку на роботу отримати, от я до вас Марія Іванівна і записалася. Давно хотіла з мамою нареченого познайомитись.
– Мамо, квартиру бабусину переписали на дядька Пилипа. Ще взимку! – Ти хоч розумієш, що три роки платиш за квартиру, яка не твоя?!
Того недільного вечора я вийшла з під’їзду, в якому жила мати, з порожнім гаманцем. Я йшла до зупинки у своєму пальті старого крою, яке чоловік колись називав учительським,
– Я продав будинок батьків, все вклав у ремонт твого будинку, ти мені зобов’язана! – Вклав? Щось я не пригадаю! Продаж твого будинку пам’ятаю, а ось грошей та ремонту ні. Ти, напевно, забув куди їх подів?
Після важкого розлучення Поліна сім років жила сама. Потім донька Ганнуся поїхала на навчання до сусіднього міста. Допомагати було нікому, справлялася сама. Стало легше, коли Аня почала працювати.
-Та що ж сьогодні за день такий! Ну в ніякі ворота вже! Як не одне, так інше! – думала Марина. З самого ранку Марина, бухгалтерка в одній фірмі, не могла потрапити на роботу. Вона проспала, а пропуск в будівлю в ранковій метушні забула вдома. Охоронець із цього понеділка був новенький. Не пускав і все!
-Та що ж сьогодні за день такий! Ну в ніякі ворота вже! Як не одне, так інше! – думала Марина. З самого ранку Марина, бухгалтерка в одній фірмі,
– Ти сама в усьому Віктору зізнаєшся або полетить голова твоєї сестри Наді і твоя. Ти цього хочеш. Чи поступиш правильно, по справедливості?
Ні, Наталя не вірила в те, що годину тому по телефону їй розповіла подруга про Катю. Такого просто не могло бути, але Тетяна з великим задоволенням в голосі
– Яка різниця, хто святий? У тебе буде двоє дітей! Двоє! Від матері та від дочки! – вона ще додала пару ласкавих, а потім без сил опустилася на диван і схлипнула
– Ти при надії? – дивним тоном запитала Мілана, пильно дивлячись на матір. Оля, насупившись, дивилася на дочку і не впізнавала її. – Так. – У сорок три
-Та що ж цей італієць наробив? Таке зробив і шукай вітра в полі…
Мати скрушно хитала головою: -Та що ж цей італієць наробив? Таке зробив і шукай вітра в полі… Звідки ж матері знати, що її скромна Танечка вже давно зустрічається
– Збирай лахміття, Павло цю квартиру мені обіцяв…
Дівчина сиділа за моїм кухонним столом і по-господарськи барабанила довгими нігтями по клейонці. На ній був рожевий велюровий костюм, явно з претензією на бренд, а на обличчі застиг

You cannot copy content of this page