Життєві історії
Сонце, пробиваючись крізь фіранки, висвітлило на столі м’ятий папірець – рахунок за борг. Ліза, насупившись, підняла його. «Комуналка. Приміщення під крамницю. Чотири тисячі гривень». Чотири тисячі, які, здавалося,
– Ні, Лєнка, що не кажи, але життя після сорока п’яти немає. Особливо, коли ти зовсім одна. Сходиш на роботу, відсидиш і додому. Прийдеш, бутерброд з чаєм з’їси
– Наташ, ну ти ж не відмовиш, правда? – голос тітки звучав лагідно, ніби це вона надавала послугу, а не просила допомоги. Наталя завмерла біля вікна, заплющивши очі.
– Слухай, я щойно бачила твою маму… – голос подруги у слухавці звучав зніяковіло. Ганна відірвалася від документів, насупилась. – І що? – Та вона… Ну, я не
– Іване! Ми з тобою разом п’ять років! У нас ростуть діти! Про що ти взагалі говориш? Олена вийшла заміж за Івана з любові. Молода, щаслива, окрилена, вона
– Знову ці дешеві цукерки? – Лариса гидливо відсунула пакет. – Тату, ну скільки разів казати – не носи ти ці подарунки. Олеся розпещена іншими солодощами. Василь Григорович
Марина бігла, поспішала сильно. Все обличчя розчервонілося, волосся прилипло до чола. Вона його недбало змахнула. – Вибачте, будь ласка! – хтось зупинив її. – Ой, як не вчасно,
Тамара бігла по сходах під’їзду вгору, в руках по два великі пакети з продуктами. Вона поспішала, тому що її чоловік Іван подзвонив їй і сказав, що змушений терміново
Ірина була дуже дбайливою дружиною. Велику роль такому відношенні до чоловіка зіграло її виховання. Бабуся і мама були такими ж зразковими дружинами, якою була Ірина. Дідусь Ірини і
– Ти бабусі сьогодні дзвонила? – поцікавилась Валентина. – Ні, не хочу, – розтягуючи слова, відповіла їй дочка і ліниво махнула рукою убік. – Завтра подзвоню. – Лізо,