Життєві історії
Чоловік із сином занесли у вагон сумки. Дбайливо все поскладали. -Все, йдіть! Уже пора. Сьома година, – сказала пасажирка. – Вам на роботу о восьмій. -Поліна, мій брат
Світлана спочатку зовсім не звертала уваги на Володимира. Завжди вважала його не те, щоб другом, а просто сусідом. Все змінилося після того, як вона повернулася до батьківського дому
-Мамо, невже ти не розумієш? Мені й так важко. Вдома багато роботи – приготуй встигни, прибери, за дітьми подивися. Ну куди мені працювати?! -Так воно то так, але
Ніна прийшла додому із роботи. Великий пакет продуктів – на тиждень має вистачити, якщо не буде несподіваних гостей. Але гості вже були. На кухні йшла чергова нарада родичів
Мати пішла із життя наприкінці листопада, коли земля вже промерзла. Павло стояв біля могили, дивився у чорну яму і не міг повірити, що мами більше нема. Її руки,
– Не смій так говорити про моїх дітей! – чоловік гупнув по столу долонею. – Вони тоді були молоді, нічого не розуміли. Віка в лікарні, їй ставлять крапельниці,
Світлана збирала речі. Сльози вже скінчилися, залишилася тільки злість. Три дні тому Василь прийшов із роботи й одразу почав говорити про розлучення. В нього інша, вже цілий рік.
Ірина поставила перед чоловіком тарілку з борщем. – Смачного, Андрію, – сказала Ірина. «Тільки б йому сподобалося, може, тоді все ще обійдеться, – думала Ірина.» Ірина переживала, раптом
Чим ближче вони наближалися до дому батьків Тимофія, тим розгубленішим ставало його обличчя. Поглянувши на хлопця в черговий раз, вона запитала прямо: -Тимко, ти впевнений, що мені треба
Коли приятелі зустрілися великою компанією після літа, Дімка побачив, що серед його друзів з’явилася нова парочка: темноволосий високий хлопець в окулярах і з ним чарівна блондинка з карими