Життєві історії
– По-перше, я невдачлива! – схлипнула Олеся. – На мені точно цей, як його висить вінець безшлюбності. Тридцять років, а мужика немає! І не дурна начебто, не потвора…
– Валеро, синочку, ти знову схуд? Тебе дружина взагалі не годує? Он як вона свекруху зустрічає – стіл порожній, – Валентина Петрівна з порога почала дорікати Олі. –
Після того, як в Тетяни не стало чоловіка минуло лише два місяці, коли на її порозі з’явилася гарна жінка років п’ятдесяти. – Доброго дня, – посміхаючись, привіталася гостя.
– Що це ти на себе начепила? Вирішила хоча б на це ганчір’я сторонніх мужиків чіпляти?! Самій, як у такому ходити? Чи не соромно? Чи в тебе в
– Значить, і пенсію собі нашої коханої бабусі захопила, і всі гроші тепер собі привласнила? – обурювалися родичі. – Зовсім безсовісно робиш! Та ще й на Новий рік!
– У тебе зовсім мізків немає?! Відразу все перевірити не можна було? – Степан, та я Ольку одягала, і якось забула… – Голову ти не забула? Чоловік осікся,
– Ну все, люба, — пролунав переможний голос Ігоря з передпокою, як тільки він переступив поріг квартири. – Тепер моя мама розпоряджатиметься твоїм майном, якщо визнає за потрібне.
Чоловік ще не повернувся з роботи, тож я на нього чекала, стоячі біля вікна, та глибоко замислившись. На душі було не спокійно. Я давно відчувала, як щось невидиме
Я не знаю, на що образилася моя кума Настя, але, даруйте, у неї шестеро дітей! Я прямо сказала їй на новорічні свята, щоб більше не приходила до мене
Степан, уже не молодий чоловік, став вдівцем п’ять років тому. Удвох боролися вони з недугою дружини, але так і не змогли вистояти. У сорок вісім років залишився Степан