Чоловік дуже хитру схему вигадав, просто Остап Бендер із місцевого курника. Вирішив, що буде справедливо, якщо цього року не мій, а його син поїде з нами у відпустку

Чоловік дуже хитру схему вигадав, просто Остап Бендер із місцевого курника. Вирішив, що буде справедливо, якщо цього року не мій, а його син поїде з нами у відпустку.

Тільки є одна проблемка: мій син живе зі мною, і відпочивати ми їздимо на мої гроші, бо чоловік заробляє не надто багато. З урахуванням аліментів, які він платить, додому він взагалі приносить копійки.

Проте корчить із себе мужика. “Я так вирішив, я все сказав”! На колишню свою кулачком будеш стукати та голос підвищувати, а на мене не треба. І хтось із синів поїде у відпустку, теж не йому вирішувати.

Я грошей не потребую принаймні грошей чоловіка. Сама добре заробляю і в його кишеню не лізу. Та й що там можна знайти? Він отримує двадцять тисяч гривень, десять з яких сплачує у вигляді аліментів своєму синові, а решта йде на цигарки, келих щосуботи, проїзд та інші дрібниці.

Іноді може купити додому молоко чи хліб. На більше у нього фантазії не вистачає. А я волію замовляти доставку продуктів, яку оплачую сама.

Живемо у моїй квартирі, бо мені так зручніше. Ну і ще через те, що у квартирі чоловіка живе його колишня із сином. Начебто тимчасово, але вже третій рік пішов.

Через те, що я нормально заробляю, у чоловіка ніколи гроші не просила і взагалі не смикалася з цього приводу. Грошей мені вистачає, а матеріальне становище чоловіка не вселяло оптимізму. Але жили нормально, не сварилися, разом проводили час. Він мені подобався як людина і я не розглядала його як джерело фінансового добробуту. Звикла розраховувати лише на себе.

У чоловіка була ідея подружити наших синів, але щось не склалося, хлопці один одного на дух не переносять. Син чоловіка вважає, що це через мою дитину батько їх покинув, а моя дитина не хоче постійно вислуховувати образи та терпіти дрібні капості, які їй влаштовують.

Тож наші діти не захотіли дружити, відповідно і свята ми разом не відзначаємо, і просто в гості його син до нас не приходить. У чоловіка є своя квартира, ось там зі своєю дитиною може бачитися.

Минулого року я возила нашу родину у відпустку. Наприкінці року мені видали хорошу премію, тож я вирішила у січні з’їздити всією родиною відпочити.

Усім дуже сподобалося, залишилося багато приємних спогадів, фотографій, дитина добре відпочила перед найдовшою чвертю за рік. Ціла купа вражень.

Знаю, що у чоловіка були якісь проблеми з колишньою дружиною та сином через цю відпустку, але я не заглиблювалася в суть скандалу. Мене їхня родина взагалі не стосується.

Очевидно, чоловікові влаштували істерику, що хтось їздить відпочивати, а хтось сидить у місті та нічого не бачить. Але це не моя проблема, катати на відпочинок його сімейство я не зобов’язана.

Якось у них там все вгамувалося з часом, а я з голови викинула цю ситуацію. Хто ж знав, що вона спливе зараз і претендуватиме на якісь наслідки?

Оскільки минулого року поїздка всім сподобалася, ми вирішили й цього кудись з’їздити та гарненько відпочити. Син ідею підтримав, чоловік теж, але із застереженням.
– Твій син їздив з нами минулого разу, на цей раз візьмемо мого, – безапеляційно заявив мені чоловік. Добре, хоч додумався не при дитині про це міркувати.

Я не почала з’ясовувати, що в чоловіка клацнуло в голові. Колишня дружина там, швидше за все, клацнула. Просто нагадала, що відпустка ця, як і минулого року, за мій рахунок, тому буде дивно, якщо не поїде моя дитина.

– Але ж він був торік! А ще він із моїм сином не ладнає! Вони перетворять відпустку на пекло! Тож щоб було справедливо, поїде тільки мій син! Я все сказав, – стояв на своєму чоловік.

Довелося сваритись, раз він натяків не розуміє. Сказала чоловікові, що коли він на відпочинок свого сина заробить, тоді його син і поїде, а поки цього не сталося, у відпустку точно поїдемо я та моя дитина. Поїздка чоловіка тепер також під питанням.

Він навіть не одразу знайшов, що відповісти, мабуть, не чекав такої відповіді. Але ж він мав чимось думати, коли формулював свою “геніальну” пропозицію на відпустку? Було б дивно, якби я погодилася на це.

Чоловік вже другий день ходить, як води в рот набрав. Я чекаю, що буде далі. Дуже цікаво, чим справа скінчиться. Чи піде цей гордий орел або якось змириться з завданим по честолюбству ударом? Я чомусь сподіваюсь на перший варіант. Поведінка чоловіка почала мене втомлювати.

You cannot copy content of this page