У 20 я вийшла заміж, народила дитину, в загальному, була хорошою домогосподаркою, економила кожну копієчку, щоб чоловік закінчив академію – все для нього коханого.
Я ж не тільки займалася домашнім господарством, а й у вільний час розносила листівки, газети, в загальному, займалася всім, що приносило дохід, так як у чоловіка зарплата була дуже маленька, та й навчання справа не з дешевих.
Чоловік був дуже шкідливим, як маленька дитина: хочу то, не знаю що, роби так, не знаю як. Каші він не їв, любив все м’ясне. Грошей немає, а м’ясо щоб в борщі плавало.
Так пройшло років 10. Чоловік закінчив академію, отримав пристойну посаду, але ставлення до мене якось змінилося. Він все частіше затримувався на роботі, постійно пропадав з друзями, тижнями не бував вдома.
А коли повертався, на моє запитання, де пропадав, відповідав: багато будеш знати – скоро постарієш. Я відчувала себе домробітницею, а не дружиною. Він постійно мені грубіянив, кричав, обзивав, знущався наді мною, як хотів. Хоча я в салони ходила, за собою доглядала, і чоловіки завжди проводжали мене довгим поглядом. З таким чоловіком я дійсно відчувала себе «жабою» і «дуркою».
В один прекрасний день я сказала вистачить. Набридло! Влаштувалася на постійну роботу і пішла в неї з головою. Так як я на родину забила і основний час приділяла роботі, я скоро отримала підвищення і стала керівником відділу.
До чоловіка почала ставитися, так само, як і він до мене. У нас не було скандалів, все робилося без криків і істерик, але потроху я почала його перевиховувати. Близько 5 років витратила на перевиховання.
І о диво – чоловік мене обожнює. Я не перебільшую – «на руках носить»! Навіть смішно писати. Після роботи не так, як раніше, в бар з друзями, а додому, так як я приїду з роботи пізно, а дитину потрібно нагодувати і уроки перевірити. Навіть готувати навчився.
Зараз у нас просто ідеальна сім’я. А для себе я зрозуміла, що не треба себе повністю віддавати чоловікові або дітям – вони такої жертви ніколи не оцінять. Головне – любите себе.
Галина саме збиралася відкласти комунальні квитанції, щоб насолодитися спокоєм п’ятничного вечора. За останній рік вона…
- Мама поживе в нашій спальні, їй потрібний спокій. Антон кинув спортивну сумку на порозі.…
Виделка брязнула об край тарілки, і цей звук здався Олені оглушливим у тихій кухні, що…
Офіціант підійшов до столу, тримаючи в руках шкіряну папку, і обережно поклав її перед Юлею.…
Оксана стояла біля кухонного вікна, дивлячись на сіре лютневе небо. За спиною цокав настінний годинник,…
Люба саме розкладала вечерю, коли чоловік виголосив новину, що її здивувала: «Знаєш, Любо, мене на…