Чоловік все ніяк не зрозуміє, чому я вже тиждень живу у мами та не хочу з ним розмовляти. У своїй поведінці він жодних передумов до такої моєї поведінки не бачить.
Хоча саме його вчинок став причиною, через яку я поки що не хочу з ним спілкуватися. Можливо, це взагалі кінець наших стосунків.
Чоловік дуже багато часу проводить із друзями. Вони вічно кудись їздять, у щось грають, просто збираються поспілкуватися та обговорити новини.
Ревнощів в мене немає. Там суто чоловіча компанія, у зраду я не вірю. Але те, що творить чоловік, недалеко відійшло від цієї самої зради.
На мене в нього не вистачає часу. Я чоловіка бачу вранці перед роботою, а потім дві години увечері. Потім чоловік або кудись їде до друзів, або одягає навушники та грає з ними в якійсь онлайн грі.
Спати я лягаю раніше, бо за природою я жайворонок. Мені простіше рано встати, ніж пізно лягти. Тому навіть у ліжку я бачу чоловіка тільки вранці.
Коли ми зустрічалися, він теж багато часу проводив із друзями, але все-таки не так. До того ж я думала, що після весілля він відчує, що в нас сім’я, і припинить стільки часу приділяти друзям.
Два тижні, які ми були у відпустці після весілля, я кайфувала, бо ми поїхали на море, де його друзів не було. Ми купалися та насолоджувалися відпочинком.
Але варто нам було повернутися додому, як він у перший же вечір поскакав до своїх друзів, залишивши мене розгрібати речі, прибирати квартиру і готувати їжу.
Мені було прикро, але я подумала, що просто він за ними скучив, адже аж два тижні не бачилися, тож скандал йому не влаштовувала.
Але далі було все те саме. Чоловіка я майже не бачила, зате друзі у нього стояли на першому місці. Я свої плани мала підлаштовувати під них. Хоча я думаю, що спочатку має бути сім’я, а потім вже друзі.
– Та ми з ними зі школи разом! Вони мені, як брати! – постійно примовляв чоловік, коли я починала обурюватись, що він весь час проводить із ними. – І ні який не весь час, тобі я теж час приділяю.
Ну, так, приділяє. Тільки коли я його кудись покликаю, навіть якщо у нього немає планів, він думатиме, корчиться, знаходитиме відмазки, а якщо подзвонять друзі, він у штани встрибнув і побіг.
Мій недавній день народження – наочне підтвердження цього. Він припав на середину тижня, тож я вирішила, що цього дня ми з чоловіком посидимо, а у вихідні зберемо родичів.
Чоловіка я попередила, щоб він на вечір нічого не планував, він сказав, що про моє свято він не забув. Мене це потішило.
Я раніше відпросилася з роботи у свій день народження, сходила в магазин, купила продукти, приготувала класну вечерю, хоча день народження, взагалі-то, мій.
Чоловік прийшов із роботи, вручив мені букет, подарунок, сіли вечеряти. Я розраховувала на романтичний вечір, але чоловік швидко поїв, чмокнув мене у щоку і пішов збиратися. Навіть не треба було питати, куди це він.
На моє обурення, що чоловік обіцяв провести вечір зі мною, що в мене взагалі день народження, він здивовано на мене подивився, сказав, що святкуватимемо ми у вихідні, а сьогодні ми вже посиділи.
– Кохана, ну на мене там хлопці чекають, я обіцяв, – чмокнув мене в щоку чоловік і полетів, поки я підбирала слова, щоб висловити все своє обурення.
Я допила вино, поплакала, потім зібрала речі та поїхала до мами. Чоловік ще вночі почав надзвонювати, питати, де я. Сказала, що у мами та вимкнула телефон.
Ось тепер він ходить і не розуміє, що це на мене найшло. Справді, він нічого не зробив! Якщо до нього так і не дійде, що сталося, то я до нього повернуся тільки для того, щоб забрати всі речі.
