У шлюбі 30 років. У мене ніколи й гадки не було, що мій чоловік може навіть подумати зрадити мені. Завжди почувала себе, як за кам’яною стіною, а зараз, коли нам обом стукнуло по 50, я зіткнулася з цим бридким почуттям ревнощів.
Наш студентський шлюб із Сергієм виявився міцним, хоча всі наші друзі, які перебралися під час навчання в інституті, давно розбіглися. Звісно, були й у нас якісь неприємні ситуації, проте нам вдавалося їх подолати.
Так, я одного разу мало не зруйнувала нашу сім’ю, коли на новій роботі один зі співробітників почав дарувати мені знаки уваги. Якій жінці це не буде приємно – квіти, цукерки, компліменти. Я інстинктивно підтримувала флірт, іноді навіть разом заходили після роботи у кафе. Тоді й знайшлися добрі люди, які донесли про наші посиденьки моєму чоловіку. На превеликий подив, він був упевнений, що в мене нічого серйозного не було (і це правда). Ми поговорили, обговорили ситуацію, і я припинила стосунки з колегою, хоч у них і не було нічого вульгарного.
І ось минуло стільки років у повазі та довірі один до одного, коли мене, що називається, накрило. В усьому винні ці соцмережі. Чоловік завів аккаунти й в Instagram, і у Facebook. Публікує там свої фото, причому відфотошоплені. Мало того, потоваришував з усіма подругами доньки й постійно лайкає їхні фото. І не просто лайкає, а ще й коментарі двозначні залишає. Наприклад, під знімком однієї з подруг нашої дівчинки, на якій та була знята в купальнику біля річки, поставив смайлик-сердечко і написав: «Пощастило вітерцю, який повз неї пролітав».
І що це означає? Криза середнього віку 50 років? І що робити, як реагувати? Я поцікавилася у нього, навіщо він коментує фотки 20-річних дівчат. На це чоловік віджартувався, мовляв, хочу потоваришувати з подругами дочки.
Але я не зрозумію, яка тут може бути дружба? Одна справа, якщо ти купив морозиво десятирічним подружкам доньки в дитинстві, і зовсім інша, коли чоловік заграє з дівчатами. Хіба це нормально?
