Мій чоловік закохався в дівчину. Зізнався мені в цьому. Сказав, що зраджувати не хоче, а почуття до неї ігнорувати теж не може. Мене він, каже, теж любить. Але ми 10 років у шлюбі, і емоції, природно, не такі інтенсивні. Вони працюють разом і ще бачаться час від часу в приватному порядку. Я відчайдушно шукаю шлях його зрозуміти і не сходити з розуму, коли він з нею. Як прийняти те, що мені тепер доводиться ділити кохану людину?
Олена, 37 років. Порада від психолога.
Олена, я правильно розумію, що мова про розлучення не йде? Ваш чоловік, що називається, вирішив всидіти на двох стільцях?
Якщо у вас сім’я ісламського віросповідання, то прийняти легко іншу жінку – це в рамках культури, хоча там чоловік зобов’язаний утримувати своїх жінок і стежити за рівністю їх прав … У вас явно не така ситуація. Ось це варто усвідомити.
Ви не ділите кохану людину, це він вирішив мати двох жінок. Сенс зрозумілий? Він суб’єкт своєї діяльності, ви і та його нова кохана – його об’єкти. Як вам ця думка, подобається? Чи приймаєте її?
Судячи з листа, ви виправдовуєте чоловіка. А чому? Що за цим стоїть? Любов, бажання не розлучатися зі статусом заміжньої жінки або катастрофічно низька самооцінка?
Давайте уявимо якусь іншу жінку, тільки хай вона вам подобається. І ось у цієї милої жінки трапилося горе: чоловік повідомив, що закохався в іншу, але йти з сім’ї не збирається (йому так зручно, або та не запрошує, або він не хоче ділити майно при розлученні – хто знає). Що ви відчуєте, якщо дізнаєтеся про таку ситуацію в житті знайомої жінки, якій симпатизуєте?
Те, про що ви пишете, психіка в нормальному стані приймати не здатна, тому не варто намагатися мучити себе.
Нормою буде вибух обурення. Чому? Тому що це захисна реакція. Захист власної психіки від замаху на гідність особистості.
Адже це дуже небезпечно, якщо хтось зазіхає на гідність особистості, простіше кажучи, принижує. Якщо принижують близьку нам людину або того, хто просто симпатичний, психіка завжди реагує захистом. А як інакше?! Адже ці люди пов’язані з нами.
Так чому ж у вас не спрацьовують реакції на кшталт захисту? Адже ця ситуація стосується саме вас, а навіть не близьких, але сторонніх.
Олена, з точки зору психології приймати можна втрати широкого спектра, в тому числі при розставання. Тут же мова не про це. Те, про що ви пишете, психіка в нормальному стані приймати не здатна, тому не варто намагатися мучити себе.
Якщо ви говорите про прийняття з точки зору християнського смирення, то будь-який священик скаже, що чужі гріхи приймати – грішити самому. А повертаючись до психології – грішити проти себе самої, а простіше кажучи – заподіювати шкоду собі.
Навіщо вам це?
