Це ж треба, такий самий як в мене, а я свій якраз сьогодні викинула

В цей день Віра поверталася додому раніше, на неї чекав чоловік, донька і ще одне непорозуміння. “Непорозумінням вона назвала Лєру, позашлюбну доньку чоловіка Василя.

Вона з’явилася нізвідки, туди і піде, думала Віра, та на так сталося, як гадалося, адже Василь до цього дівчат то і не познайомив, Віра і так була налаштована на надто приязно, хоча нічого поганого і не казала, але і хорошого теж мало.

Їхала в маршрутці, продукти всі купила для вечері, торт взяла, правда сумка була до самого краю забита їжею і покупками, тому гаманець весь час тримала в руках, а на одній з зупинок застромила в кишеню.

Коли вийшла то зрозуміла, що гаманець вкрали. Одна дівчина, мабуть не з дуже благополучної сім’ї, словом, дивилася на Віру без кінця, так поглядом і випікала Вірі душу.

От вона і забрала. Грошей було набагато, картки і паспорт вона не носить з собою. Зараз телефоном можна і розрахуватися і кредит взяти, нащо ті документи з собою носити.

В своїх думках Віра йшла додому. Зайшовши в квартиру побачила дивне взуття, її осягнуло таке відчуття, наче сьогодні вже вона бачила десь ці черевики.

Пройшла на кухню і отетеріла – Лєра, та дівчина яка поцупила гаманець. Вечір пройшов вдало,хоча дівчинка боязко зиркала на Віру.

А в кінці подарувала їй коробку, в ній лежав гаманець,той самий. Готівку скоріш всього на упаковку витратила і на квіти. Одна залилася рум’янцем, а якщо сказати правильно, з сорому ледь крізь землю не провалилася.

Віра підійшла і подякувала, а коли обіймала дівчинку сказала, що нічого не розкаже. З тих пір їхня сім’я стала більша на ще одну улюблену доньку.

-Це ж треба, такий самий як в мене, а я свій якраз сьогодні викинула. Дякую, дочко.