Десять років тому почалося наше спільне життя. У дружини була дитина від першого шлюбу, до якої я намагався ставитись як рідний батько. На жаль, великий вплив на дитину мала мати колишнього чоловіка, якій давали дитину, оскільки вона зображала з себе люблячу бабусю. Але ми з дружиною намагалися цей негативний вплив нівелювати.
У дружини були незрозумілі ревнощі до мене, хоча в попередньому шлюбі, такого не було в неї. Я відмовився заради неї від усіх друзів і тим більше від жіночої частини знайомих, поміняв роботу і взагалі намагався робити все, щоб ревнощі пішли.
Згодом у нас народився син, а старша дочка у зв’язку з віком та впливом з боку родичів ставала все більш неможливою у спілкуванні, багато робила на зло.
І ось два роки тому мати колишнього чоловіка влаштувала так, що дочка вирішила піти жити до свого батька, але при цьому влаштувавши скандал. Це дуже підкосило емоційно дружину, ми й так весь цей час жили в постійних сварках, і дружина з кожного приводу розлучатися намагалася, але мені вдавалося її заспокоїти, адже це були придумані ревнощами сварки, а тут я і в догляді її дитини став винним.
Зараз з дитиною стосунки налагоджуються, бо вона виявилася непотрібною своєму батькові, а я вирішив знову стати для неї як батько.
Пішли ревнощі та з дочкою стосунки покращилися, але тепер побутові сварки стали частиною нашого життя, то я десь перегинаю, то дружина знаходить дрібні приводи.
І ось я місяць тому я не міг купити мішок картоплі (саме мішок, а не кілограм) і тут вона захотіла терміново, щоб я знайшов в інтернеті та замовив, а я хотів прийти спочатку додому. Все це вилилося у сварку, а мені треба було їхати на дачу і дорогою ми ще сперечалися та сварилися, розмовляючи телефоном.
І ось увечері того ж дня я повертаюся додому та дізнаюся, що дружина подала на розлучення. Що робити я вже просто не знаю. Кохаю її сильно
