Одружені з чоловіком п’ять років, після весілля переїхали в нову квартиру, там обзавелися новими сусідами і подружилися з ними.
Але як то так вийшло, що з-поміж усіх сусідів по сходовій клітці з молоді виявилася тільки одна пара. Ми так сказати дружили сім’ями. Разом ходили в кіно, у вихідні чоловіки в баню, а ми дівчатками на дачку любили їздити, а коли погода погана збиралися у нас вдома, замовляли піцу і дивилися кінофільм.
Так ось здружилися між собою що стали вже як одна велика сім’я, жили тільки окремо. І ось як то сусідка, бабуся, яка живе ближче до квартири Люби і Володі (так звуть наших друзів сусідів), зупинила мене і каже, – мовляв що це твій чоловік до Любки так часто заходить, коли тебе вдома немає?
А чоловік мій працює позмінно, два через два, в той час як у мене п’яти дневка і два вихідних. Я якось без жодних думок говорю, може цукор закінчився або ще що то, ось і ходив до неї. А вона мені у відповідь – Ти б придивилася, а то хіба мало чого …
Я подякувала пильну бабулю і побігла на роботу. Увечері розповіла чоловікові він з мене посміявся, мовляв бабуля серіалів надивилася, сказав що вірний мені і любить тільки мене, а до Люби ходив, як я і думала за цукром.
Минуло ще кілька днів, знову біжу на роботу, зупиняє мене ця ж бабуся і каже, що знову бачила як мій чоловік приходив до Любки, а потім доносилися з квартири такі стогони і шуми, що чутно було і в її квартирі. Я вже насторожилася, думаю не може ж бути що б бабуля просто так говорила все це. Але я чесно кажучи думала, що до моєї подруги якщо і приходить коханець, то це явно не мій чоловік.
Вирішила простежити, відпросилася з роботи на пару днів, але чоловікові не сказала нічого.
Під виглядом того що пішла на роботу, зайшла на поверх вище, влаштувалася зручніше, стала там де добре видно двері в квартиру Люби в той час як мене ніхто не бачить і стала чекати. Простояла дві години, і вже хотіла йти зізнаватися чоловікові в своїй недовірі, як почула що наші двері відчинилися, після чого закрилася моїм чоловіком на ключ.
Після чого він зайшов в квартиру сусідки як до себе додому. Я почекала хвилин п’ятнадцять і зайшла в нашу квартиру. Подзвонила чоловікові з мобільного, нібито дізнатися як справи. Трубку він довго не брав, а потім як взяв, сказав що їхав в машині по роботі і не чув що я дзвонила.
На моє запитання чому він на роботу їхав якщо у нього вихідний сьогодні, він різко так відповів, що без нього прям розібратися не можуть, сказав що любить мене і поклав трубку.
Я не витримала і розплакалася, в той момент не знала просто що і робити, зайти в квартиру сусідів і викрити коханців, або ж підставити чоловіка і зателефонувати Володі.
Думки плуталися, ком стояв в горлі, а сльози текли струмком. Зібравши волю в кулак, я зателефонувала в сусідські двері. Ніхто довго не відкривав, а потім сусідка відкрила двері, сказала що спала і не чула що дзвонять у двері. Я її різко отпихнула і увійшла в квартиру. Відразу попрямувала в далеку спальню, де і побачила свого чоловіка.
Він кричав що це не те що я думаю, мовляв стало йому погано, зайшов до сусідки, що б та швидку викликала і тд. Я не стала слухати продовження, сказала що подаю на розлучення, і все розповім Володі, так як він теж не заслуговує такого ставлення до себе. Через кілька місяців нас розвели, а ось Володя так і живе з Любою, простив її і зараз чекають дитину, тільки от від кого ця дитинка одному Богу відомо.
