І їсти нема що, і жити будемо один в одного на голові

Так сталося, що ми вклали чималі кошти в дачу, яку потім подарували мамі і вітчиму. Моя жінка завагітніла і ми вирішили все ж поки не ризикувати, лишитися в місті, хоча б до того часу, як дитинка виросте, хоч трішечки.

Тому на дачу вирушили батьки, а ми з дружиною лишилися в місті. Поки ще моя Ліза ходила на перших місяцях вагітності, я розумів, що їй треба дихати свіжим повітрям, побільше гуляти, відпочивати, адже потім такого задоволення може в не бути.

Але разом з тим допомога мамі на дачі треба була конче. Моя Ліза по доброті душевній сама викликалася і згодилася йти допомагати в городі, хоча її про це сильно не просили.

Пів літа Ліза сапала, молода, поливала, купувала за свої гроші насіння та міндобрива. Мене переконувала, що легке фізичне навантаження навпаки допоможе їй легше народити, та і взагалі їй не важко.

Я щодня їздив з роботи і забирав Лізу додому, зранку відвозив на дачу. В вересні народилася здорова дівчинка, назвали Мартою.

Мені подзвонила мама і попросила поїхати і допомогти забрати з дачі деякі речі і урожай, зиму вони вирішили провести все ж в квартирі. Я згодився, адже й давно пора було подумати про те, щоб привезти додому кілька мішків картоплі та овочів. Малини і полуниці свіжої нам не вдалося поїсти, мама все в банки закатала.

Але мені поїхати не вдалося, а тому я віддав свою робочу машину на кілька годин вітчиму, для того щоб він владнав всі справи, все привіз, забрав, згрузив.

Додому ввечері вони повернулися втомленими і щасливими. Мама якось загадково ходила по квартирі і посміхалася, я закінчив всі справи і спитав коли підемо розвантажувати мішки в підвал, адже самому важко.

На мене вирячилися як на якогось нерозумного, зі словами: “В сенсі урожай ми повинні були привезти?” Ми ціле літо гарувати на тій дачі заради того щоб що? Мама була вкрай невдоволена. Вітчим здається все зрозумів, і замовк.

-Ми заробили грошей, продали всю городину, закрутки, консервацію, навіть те, що вдалося заморозити продали. На одній базі беруть все оптом, там звісно ж, дешевше, але зате забрали все, без перебору.

І тут же мама висунула руку і показала красивий годинник з вставками камінців, сказати, що він прямо весь з золота я не можу, та і не роздивлявся, але знаю точно, що не дешевий, я потім знайшов чек переводу грошей, не хило так.

Майже 50 тисяч за літо, на грибах-ягодах і огірках, які моя Ліза сапала стоячи рачки з великим животом. Але навіть не це нас обурило, адже батьки самі попросилися на дачу, сказали що будуть там жити.

Ми в маленькій кімнаті зробили дитячу вже, а тут вони різко передумали, і нам з малесенькою дитиною тепер тулися в кімнаті 9 метрів. 

В результаті і їсти нема що, і жити будемо один в одного на голові, і дачу всеодно треба ремонтувати, адже за літо ніхто нічого там так і не зробив.

Батьки були зайняті своїм врожаєм, зате в мами годинник, який, до того ж, потім не захотіли приймати назад. А в ломбарді сказали, що за нього більше 10 тисяч не дадуть.