Ми з моєю дружиною, Мартусею, вже кілька років живемо у шлюбі. Дітей поки що не завели, але найближчим часом плануємо. Щодо побуту та спільного бюджету, у нас ніколи не було проблем, ми про все домовлялися.
Домовленість полягала в тому, що ми вкладали гроші до сімейного бюджету пропорційно до наших зарплат. Я отримував у рази більше, ніж Мартуся. Тому, можна сказати, утримував сім’ю.
Вона могла зрідка купити продукти чи якісь дрібниці додому. Її зарплати вистачало на її особисті потреби на кшталт одягу, косметики та походів на якісь жіночі процедури.
Я був не проти такого розкладу. Ну не буду ж я вимагати з дружини вкладатися в сім’ю нарівні зі мною, якщо в нас зовсім різні умови!
Мартуся працювала в салоні майстром манікюру. Клієнтів у неї було небагато, а сама компанія забирала величезний відсоток від чека собі. Але дружині завжди подобалося це робити. Плюс проблем із грошима завдяки мені не було.
Але одного разу одна з її подруг, теж зайнята в цій сфері, порадила їй відкрити свій кабінет. Так, потрібно було спочатку затягнути пояси та вкластися в проєкт. Але потім, за словами подруги, можна мати набагато менше клієнтів, зате заробляти більше! Карина цією ідеєю спалахнула.
Я не міг не підтримати жінку. Запевнив її, що якщо на початковому етапі знадобиться якась фінансова допомога, я обов’язково допоможу. І Мартуся ризикнула.
Спочатку їй здавалося, що справи не підуть. Але ефект сарафанного радіо спрацював на сто відсотків. Вона свою роботу виконувала чудово, ціни встановила цілком демократичні.
Її нові клієнти почали рекомендувати Мартусю як гарного фахівця своїм друзям і знайомим. Тому досить швидко моя дружина набрала достатню кількість клієнтів, щоб працювати не на знос, але при цьому заробляти досить багато.
За кілька місяців вона набралася ще більше досвіду. А від клієнтів не було відбою. Набирати учениць та розширювати салон вона спочатку не планувала, тому підвищила вартість своїх послуг. Деякі нові клієнти відсіялись, але багато хто пішов на ці умови. За підсумками Мартуся почала заробляти навіть більше за мене.
Я справді зрадів за дружину. І майже одразу вирішив обговорити з нею наш оновлений сімейний бюджет.
– Ну що ж, ти в мене тепер теж годувальниця, виходить! Я в будь-якому випадку чоловік, максимально братиму на себе витрати, хоч ти й заробляєш зараз більше. Але пропоную хоча б ділити витрати навпіл приблизно, – запропонував я.
– В сенсі? Якщо я тепер більше заробляю, я маю утримувати сім’ю? Ми так не домовлялись! – відповіла вона.
– Я тобі й не пропоную утримувати сім’ю. А просто поділити витрати п’ятдесят на п’ятдесят. Хоча ти заробляєш більше, могла б зараз і більше вкладатися! – не витримав я.
– Ну ні, хочу і заробляю, я тебе в тебе допомоги не прошу. А ще не випрошую одяг, квіти та подарунки! Сама себе забезпечую у цьому сенсі. Тому хоча б сімейними витратами займися сам, будь ласка, – безкомпромісно заявила вона.
Я настільки здивувався її хамству, що тільки після розмови згадав, що взагалі дуже допоміг їй спочатку, давав кошти на її так званий бізнес! Без моїх грошей жодний власний салон вона б не відкрила. Та й кілька років Мартуся жила приспівуючи, ні в чому собі не відмовляючи.
І добре ще, що зараз ситуація склалася саме так. Хоч я і заробляю менше за дружину, але, як і раніше, отримую гідну зарплату, маю можливість витрачати гроші на сім’ю. А якщо зі мною щось станеться? Захворію чи ще щось трапиться на кшталт того? Дружина і в цьому випадку мене не підтримає?
Проблему ми цю поки що не вирішили. Я поставив конфлікт на паузу і розмірковую, що з усім цим робити. Ось вже не очікував, що поліпшення матеріального становища одного з подружжя може спричинити тріщину у відносинах, а не навпаки.
