Глибока філософська казка-притча від психолога про те, як ми самі ставимося до своїх мрій.
– Дорогий Всесвіте!
Пише тобі Маша з Києва. Я дуже-дуже хочу бути щасливою! Дай мені, будь-ласка, чоловіка коханого і люблячого, і дитину від нього, хлопчика, а я, так вже й бути, тоді не перейду на нову роботу, де більше платять і зручніше їздити.
З повагою, Маша.
– Дорога Маша!
Чесно кажучи, я навіть почухав потилицю, коли побачив рядки про роботу. Навіть не знаю, що сказати. Ти цілком можеш переходити на нову роботу, а я поки пошукаю для тебе чоловіка.
Успіхів! Твій Всесвіт.
– Шановний Всесвіте!
Спасибі, що так швидко відповів! Але … бабуся моя говорила: кому багато дається, з того багато і спитають. Раптом я буду мати і те, і це, а за це ти мені ногу відріжеш, коли я буду переходити трамвайні колії? От ні, давай так: я переходжу на нову роботу, маю чоловіка, але за це я готова разом зі своїм коханим все життя жити в орендованій хрущовці. Як тобі така угода?
– Дорога Машенька!
Реготав, побачивши про ногу. Сенс бабусиної приказки зовсім інший: кому багато дається здібностей, талантів, знань і умінь, від того люди багато і чекають. У тебе ж зібрано на двушку на лівому березі, купуй на здоров’я. Ногу залиш собі 
– Дорогий Всесвіте!
В принципі, я зраділа, прочитавши про ногу. АЛЕ: у мене буде чоловік, дитина, любов, квартира і нога. Тобто ноги. Що я тобі буду винна за це?
– Марійка!
ОФФ. Чому ти зі мною розмовляєш, як з колекторським агентством? Мене попросили – я роблю. Я тобі коли-небудь говорив, що ти мені щось будеш винна?
– Так! Тобто ні. Просто не може бути, щоб все було добре, розумієш ?? Я сьогодні плакала всю ніч: віддала внесок за квартиру. Гарна, вікна на Дніпро. Мабуть, чоловік буде потвора. Скажи прямо. В принципі, я до цього готова.
– Дорога Маша!
Чоловік, звичайно, не Бред Пітт, зате і в дзеркало так часто не заглядає. Днями зустрінетеся. Так, відповідаючи на твоє запитання: МОЖНА, щоб все було добре. В принципі, мені все одно, добре чи погано мені замовляють. Аби людина точно знала, чого хоче.
– Шановний Всесвіте,
А можна, щоб ДОВГО було добре … У принципі, якщо років п’ять буде, я згодна, щоб зі стелі протікало …
– Машенька,
Я тобі відповім чесно. Довго добре може бути. Довго однаково – ні. Все буде змінюватися, не міняється тільки мертве. І коли буде змінюватися, тобі здасться, що все погано. Тимчасово.
– Всесвіте!
Тільки не ногу !!! Нехай погулює чоловік.
– Марія,
Кінчай зі мною торгуватися. Як на базарі, їй Богу! Я долю не контролюю. Моя справа – надати людині те, чого вона хоче. Єдине у мене до тебе прохання: коли ти будеш зовсім щаслива, у тебе звільняться сили. Ти відмінно шиєш. Займися клаптевим шиттям, твої ковдри прикрасять будь-який будинок, і людям в радість.
– Дорогий мій!
Стрибала від радості. Звісно! Я зроблю все, що ти скажеш. Я точно тобі нічого не буду винна? Мені запропонували ще кращу роботу, а той симпатичний хлопець з кафе призначив побачення. Ура !!! (Так не буває, так не буває!)
(Купила швейну машинку!)
Цілую тебе!
– Дорога Маша!
Все добре. МОЖНА робити все, що хочеш, в рамках Заповідей і КК. І тобі нічого за це не буде. Навпаки. Якщо ти не будеш нити, я тільки порадію. З скигліями метушні багато. Так що удачі! Я прощаюся поки. Тут замовлення на одностатевих трійнят, і знову торгуються, пропонують натомість здоров’я. Ну навіщо мені їх здоров’я? …
Твій Всесвіт.
– Всесвіте, привіт!
Як ти там? Доньку назвали Ніною. Пошила найкраще на світлі клаптеву ковдра, зайняла перше місце на виставці, надходять замовлення, думаю відкрити свою справу. Я прокидаюся вранці, співають пташки … Іноді думаю – за що мені таке щастя?
Твоя Маша. Від чоловіка привіт!
– Маша, привіт!
Зніяковіло зізнаюся, я трохи переплутав з сином, якого ти замовляла … Але, дивлюся, ти щаслива і так. Бути щасливим – це нормально. Сприймай це не як захоплюючий подарунок, а як спокійний фон твого життя. А дух захоплює іноді від таких дрібниць, які кожному даються без всякого прохання: не моє це діло змушувати птахів співати під твоїм вікном. Це за замовчуванням надається кожному, базова комплектація. Твоя справа – їх почути і … все, далі думай сама. Пиши, якщо що.
Твій Всесвіт.
