Люблю коханця і не можу відмовитися від свого щастя

У свої 16 років я зустріла чоловіка, який був старший на 11 років і був одружений. Але я дивилася в його очі і розуміла, що була б не проти бути з ним.

Йшов час, я вийшла заміж. Все було добре, але з цим чоловіком періодично стикалися. Дуже, дуже рідко. Розмови були на загальні теми не більше хвилини.

Коли мені виповнилося 28 років, так сталося, що зав’язався роман з ним. Пізніше він зізнався, що чекав слушного моменту, не знав, як підійти, боявся, що я заміжня і не зрозумію його намірів і т.д.

Як виявилося, протягом всього часу ми подобалися одне одному.

Важко було, для мене важко. В тому сенсі, що розумію, що гріх, що так не можна, а я завжди була вихована правильно.

Зрадити чоловікові виникали думки, але як виникали, так і гасли, на рівні фантазії. А він – це моя непереборна тяга, не можу без нього, він як ковток повітря.

Я навіть не думала, що я зраджую чоловікові, що поступаю неправильно. Спочатку це була просто пристрасть, а потім я закохалася вже по-справжньому, полюбила, знайшла крила.

Якоюсь потрібною і необхідною себе стала відчувати. З перших зустрічей, ні він, ні я не збиралися розлучатися. Нам просто разом добре.

Це «добре» триває вже більше 5 років. Якби не було наших сімей, ми обов’язково одружилися б, настільки ми підходимо одне одному. Нещодавно він зізнався, що вінчався.

Через 2,5 року наших зустрічей він вінчався, і як ні в чому не бувало, продовжував зі мною зустрічатися.

Каже, що для нього це нічого не означає. І вінчання було дивне, без сповідей, причастя і т.д. Те, що він так відноситься до церковних заповідей, свят я знала з самого початку, і мені це в ньому не дуже подобалося.

Він завжди мене втішав фразою, що любов – це не гріх, Бог не проти любові. Погана розрада, але ось так. Коли я дізналася, що він одружився, у мене стало погано на душі. Знаю, що з самого початку було все не правильно.

Він не хоче припиняти зустрічі. Каже, що нікуди не відпустить мене. Хіба так можна? Я не знаю, що йому сказати і сама не знаю, як відмовитися від нього. Ніби всі говорять, що це чорний колір, а я не бачу цього, і всім заперечую, кажу, це білосніжний колір.