Не люблю рахувати чужі гроші, але, в цьому випадку, доведеться.
Отже. Зарплата Рити – шістнадцять тисяч гривень. Пенсія по втраті годувальника, яку вона отримує на сина, ще шість тисяч. Кредитів немає. Машина та квартира дісталися від чоловіка.
Щомісячна комуналка – дві з половиною тисячі гривень. Працює Рита у діловому центрі, розташованому навпроти її будинку.
Ще й машину здає в оренду сусідові за п’ятсот гривень на добу, в середньому десять діб на місяць, це плюс ще п’ять тисяч щомісяця.
Рита з дитиною-школярем живуть майже на двадцять п’ять тисяч гривень на місяць. І при цьому потребують допомоги!
Ми із чоловіком. Його зарплата – двадцять шість тисяч. Моя – сімнадцять. Іпотека та комуналка — мінус двадцять тисяч. Двоє дітей. Один ходить у садок, часто хворіє, другий другокласник.
У нас на чотирьох після всіх обов’язкових платежів, включаючи садочок, залишається вісімнадцять тисяч. І ми повинні допомагати Ріті, що потребує?!
Мама товкмачить, як заведена:
– Рита одна, з дитиною на руках, їй тяжко. У тебе чоловік є, тобі легше, допомагай сестрі. Потім, коли тобі знадобиться допомога, Рита не стоятиме і не дивитиметься, теж допоможе.
Цифри мама впритул не бачить: у родини Рити на людину на місяць припадає понад дванадцять з половиною тисяч гривень, у нас чотири з лишкою на кожного члена сім’ї. На мою думку, суттєва різниця!
– Відклади Риті м’яса, — попросила мама, коли її занесло до нас у гості після нашого щомісячного відвідування гуртової бази. – Дай мені пакет, сама виберу.
Замість пакета, показала мамі дулю:
– Якщо Риті треба буде, вона сама собі купить м’яса.
Маму мало не розірвало від гніву:
– Ми цілих десять кілограмів купили, куди нам стільки, а Рита потребує? Не соромно?
Найбільше розчулює позиція Рити. Я її кілька разів просила, щоб вона донесла до мами інформацію про своє цілком пристойне фінансове становище.
– Навіщо? Мама нам допомагає, фрукти носить, продукти купує. Сина до школи одягнула з ніг до голови. Навіщо мені щось пояснювати? — прямим текстом під час останньої нашої такої розмови сказала Рита.
Добре сестра влаштувалася: перед мамою прибідняється, накручує її, що вони мало не голодують. Мама ведеться, мене смикає і соромить. Сестра, звісно, ще та коза!
Але мати дивує: як можна не бачити очевидного? Втомилася їй пояснювати, що Рита живе краще, ніж половина населення нашої країни.
Ні, мама впевнена, якщо Рита залишилася без чоловіка, то вона, мало не на паперті стоїть. А ви що скажете з цього приводу? Хто з нас має рацію?
