Неподалік нашого будинку є торговий центр. Я ходжу туди на манікюр, мій майстер орендує там приміщення. Ми з чоловіком навіть ходимо туди разом у кіно.
У торговому центрі є розважальна дитяча кімната, куди можна прилаштувати дитину за помірну плату. Якщо потрібно оновити гардероб, то й у цьому випадку дитяча кімната рятує.
Сестра теж живе поряд. Але для своїх двох дітей вона постійно смикає маму. Сестра домогосподарка, діти до садка не ходять.
Сестра їх навчає, розвиває, у цьому плані вона молодець. Але бідолашну маму, яку сестра смикає кілька разів на тиждень, мені шкода.
Іде сестра за покупками, мама до них, з онуками сидіти. Потрібно сестрі до перукаря, мама з онуками сидить. Лікарні, поїздки у справах, шопінг – мама має бути тут, як тут.
Мама працює, живе за пів години їзди від нас. Іноді, вона навіть додому після роботи не заїжджає, а одразу вирушає до сестри. Знущання якесь!
Експлуатацію мами сестра пояснює необхідністю економити. Зять один оре, сім’ю утримує, іпотеку платить. Старшу дитину вони влаштовували в садок, але, зіткнувшись із хворобами, забрали її додому.
Молодшого, навіть не намагалися водити. Сестра впевнена, що шукати роботу і віддавати дітей у садок, безглуздо, адже вона все одно нічого не зароблятиме, а лише лікуватиме дітей.
Тому мама має їздити, адже на дитячу кімнату немає коштів.Грошей сестрі іноді не вистачає, знов-таки рятує мама.
Мене дратує ситуація, що склалася. До мене мама просто в гості їздити лінується, каже, краще відпочине, а до сестри на допомогу, з грошима в дзьобі, аж летить.
Вона у свій час навіть про переїзд до нас ближче думала, щоб далеко не їздити. Кажу мамі, щоб насамперед вона думала про себе.
Сестра сидить удома з дітьми без поважної причини. Діти не є інвалідами. Майже всі діти в садочку хворіють, що тепер у тепличних умовах їх тримати? Школярі теж хворіють, тепер дітей до школи не водити?
Найприкріше, що коли мама хворіє, я витрачаю гроші на лікування. Болячка неврологічного характеру у мами, їй потрібно дотримуватися режиму, правильно харчуватися, уникати стресів та переохолоджень.
Мама в мінус тридцять мчить до сестри. А я потім, вийми та поклади гроші на платного невролога. Безплатно довго: спочатку черговий лікар, потім запис до невролога, якщо пощастить, то кілька днів треба буде зачекати.
А у мами цих днів немає, їй потрібні рецептурні препарати. Їх виписують на курс, залишків таблеток у мами вдома немає.
Мама не розуміє, що шкодить собі. Сестра, коли я їй висловлюю, репетує, що нікого не змушує. Але я маму покинути не можу.
Їй погано, коли трапляються загострення. Берегти себе вона не хоче, а сестра все більше нахабніє! Замкнуте коло! Як переконати недолугу сестру?
