Мене ніхто не розуміє. Нещодавно я виставила за двері речі свого нахабного сина і залишилася жити з невісткою. Родичі вважають, що я вижила з розуму. Я ж про своє рішення анітрохи не шкодую. Гірко тільки усвідомлювати, що не змогла переламати його гнилий стрижень раніше.
Річ у тому, що мій покійний чоловік був гарний собою: високий, широкоплечий брюнет з карими очима і смаглявою шкірою. Голос у нього був низький і оксамитовий. Ну, кіноактор чи телеведучий, ні дати, ні взяти!
Ось, тільки, бачив своє відображення в дзеркалі, він починав аж надто їм милувався. Знав, що гарний собою та все життя користувався своєю зовнішністю. Всі подруги вмирали від заздрості, а мені було соромно їм зізнатися, що коханий зраджує мені праворуч і ліворуч. Моя свекруха казала, що від добрих дружин чоловіки до інших не йдуть. Мама ж радила мені терпіти. І я мовчки терпіла, плачучи ночами у подушку.
Коли в нашій родині з’явилася дитина, довгоочікуваний син Іван, чоловік трохи заспокоївся. Став стриманішим. Я сподівалася, що все скінчилося. Але через кілька років все пішло по новому колу. Спиртні напої, гулянки, сварки… Добре, хоч до бійок не доходило. Ми завжди з’ясовували стосунки при зачинених дверях. Син не чув, як ми сварилися. Але я б ніколи не подумала, що і моя дитина виросте такою ж, як батько.
Чоловік прожив яскраве, але недовге життя. Спочатку почали відмовляти нирки, потім серце. Не минуло й пів року, як я стала вдовою. Син тоді ще до школи ходив. Я виховувала його одна. Він зберіг добрі спогади про батька, вважав його героєм. Про те, яким насправді був мій чоловік я не розповідала.
Ішов час. Ваня ріс і ставав все більше схожим на тата. Він став таким же чорнобровим, кучерявим і статним. Дівчата прямо падали до його ніг. Коли він вступив до інституту, щотижня приводив додому нову «фотомодель». Я намагалася схаменути сина, але він тільки рукою махнув. Він знав, що гарний, і пишався цим.
Як же я здивувалася, коли одного разу Ваня привів додому худу скромну Іру. Він зізнався, що дівчина чекає від нього дитину. Молоді вирішили одружитися.
Спочатку вони жили тихо та мирно. З невісткою мені пощастило: доки я була на роботі, вона і прибирала, і готувала, і прала. Іра ніколи не скаржилася на те, що вона у становищі, що їй важко. Ось тільки син ставав все більше схожим на хмару. А коли Іра народила дівчинку, Ваня взагалі перестав вважати свою дружину людиною. Він мріяв про сина, до доньки йому й справи не було.
Почалися чвари та скандали. Кілька разів я бачила на зап’ясті Іри синці, але вона божилася, що це випадковість.
Син став затримуватися на роботі допізна. Він нерідко приходив п’яним і тихо, але все ж лаявся зі своєю молодою дружиною.
Якось він перейшов межу. Я прийшла з роботи на годину раніше і почула дзвін посуду на кухні. Мій син кричав так, що у мене у вухах задзвеніло. Він дорікав Ірі в тому, що в неї за душею ні колу, ні двору, що вона не змогла народити йому сина і взагалі стала схожою на бегемотиху.
Але Ваня не просто кричав. Паралельно він діставав з шафи речі дружини та маленької доньки, тупцював по них і наказав дружині забиратися геть. А Іра, стискаючи в руках дитину, здригалася від ридань. Вона була дуже налякана і щось шепотіла донечці на вушко.
Тут мій терпець урвався. Я підійшла до свого чада і дала Вані ляпаса, такого, що в самої рука ще кілька днів боліла. Я фактично витягла сина з кухні до коридору:
– З якого дива ти себе так поводиш у моєму будинку? Іра – твоя дружина та мати твоєї дитини! Вона – людина, зрештою! Ти приходиш щовечора п’яний, а вона чекає на тебе, виглядаючи у віконце, зі смачною вечерею та ласкавим словом! Невдячний! Забирайся, бо поліцію викличу! Не вмієш цінувати своє щастя – шукай його в інших місцях!
Не встиг мій син схаменутися, як вже стояв у під’їзді з валізою в руках.
Я повернулася на кухню, заварила Ірі ромашкового чаю, і вона розповіла мені про всі «принади» життя з моїм синочком. Виявляється, зраджувати їй він почав ще під час вагітності. Йому вистачало нахабства показувати фотографії своїх коханок та розповідати про те, як їм разом було добре. Ох, як він мені нагадав мого чоловіка!
За тиждень після скандалу син прийшов за речами. Він намагався просити вибачення, але навряд чи усвідомлював свою провину. Ми з Ірою його не прийняли. Вже пів року ми живемо втрьох: я, Ірочка та Марійка. У хаті стало тихо та спокійно. Ну і нехай родичі мене не розуміють. Я впевнена, що все так, як має бути. Так, я втратила сина, зате в мене з’явилася дочка.