Я маю дуже добру і спокійну невістку. Вона надто наївна в цьому житті я але в неї є один великий плюс, вона щира, ніколи не буде лицемірити чи брехати.
Її виховала бабуся в селі, тому звісно окрім ніжності, чесності і хазяйновитості вона привила їй сільські повадки. Навіть не так, бо і в селі є люди дуже господарські і акуратні, просто дівчину не навчили елементарними правилами етикету.
Так ось, скільки років я вже борюся з тим, щоб привчити свою Ілону до міського порядку. Уявіть собі, вона сметану з банки ложкою бере і прямо в борщі ложкою, кажу там томат та і взагалі вона ж закисне, бери чисту.
Ілона ніяковіє, каже ой, вибачте мама Лєра, забула знов. А наступного дня ще гірше, вона закидає дитячі речі з своїм спіднім в пралку. Я то розумію що наче б то нічого страшного, але навіщо?
А тут на вихідні ми поїхали на дачу, і як на зло я забула з собою взяти взуття і перевдягтися, Ілона мені дала свої носки і шорти, каже беріть, я з собою ще взяла. З себе зняла і дає.
Може розчіску мою взяти, іноді користується зубною щіткою мого сина, тобто свого чоловіка, ніколи не бере свій власний рушник.
Син ображається, каже, ну є в неї недоліки, то і що, зате вона дуже добра людина. Але я ж і не намагаюся їх посварити чи ще що, просто дівчину розуму навчаю, що вона своїм дітям передасть, якщо така неряха?
Остання крапля була тоді, коли до нас прийшли гості і Ілону попросили передати зі столу тарілку з маринованими огірками. Знаєте що вона зробила? Рукою взяла той огірок і подала.
Я ж бачила що в того гостя аж волосся дибки стало. Та я всі родичі, знайомі мені кажуть, що вона дика якась. А син вважає, що не дика, а просто вона рахує нас своєю сім’єю.
Як тепер бути, як навчити дівчину правильно себе поводити, не сунути руки в банки з огірками і тертися своїм рушником? Може я в цьому житті щось та не розумію?
Віка та Матвій не стали влаштовувати грандіозне весілля, хоч і в неї, і в нього…
Валентина Андріївна сиділа біля вікна і дивилася на дощ. Осінь незабаром. Вона згадала, як вони…
Валентина Петрівна жила на четвертому поверсі старої дев'ятиповерхівки, де у під'їзді завжди пахло не зрозумієш…
- Іро, мені треба тобі щось сказати... - Що трапилося? Щось на роботі? - Ні,…
– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно,…
- Ти ж зараз не серйозно, Ігорю? Скажи мені, що ти жартуєш! - Запитала Антоніна.…