Моя свекруха – дуже проблемна людина. Вона міцно взяла під свій підбор і свого чоловіка, та й мого. Вона тисне на них своєю уявною образливістю, яка проявляється найчастіше в тижневому бойкоті.
Варто чоловікам не послухатися її, або знехтувати хоча б найменшим проханням, у неї їде дах. Свого сина вона тримала сталевою материнською хваткою, аж до нашого одруження, навіть забороняла йому, дорослій людині, гуляти допізна.
Мабуть, своєрідна компенсація за те, що їй свого часу, доводилося багато працювати, а не приділяти належної уваги немовляті.
Упередженість до мене у свекрухи виробилася ще тоді, коли я вперше була в положенні. Крім тотального контролю наді мною, вона ще й намагалася нав’язати свої інтереси.
Вона вигадувала обзивання у риму до імен, які я пропонувала для майбутньої дитини. Вона цим хотіла сказати, що її варіанти кращі.
Свекруха моя, наче глуха. Навіть, якщо я їй говорю, що допомога не потрібна – вона її всеодно нав’яже. Може здатися, що вона надто чуйна людина, але це не так!
Її допомога більше потрібна їй самій, бо допомагає їй тримати статус великомучениці, щоб дорікати потім мені в бездіяльності.
Гарячкові потуги зробити перестановку «як слід» у нашій квартирі, й черезмірна опіка, від якої немає тепла — це лише верхівка всього того, чим вона мене дошкуляє.
Варто мені лише натякнути на те, що її старанність трохи зайва, у тій чи іншій ситуації, вона відразу оголошує мені бойкот, за своєю манерою, що також провокує і мого чоловіка взяти її позицію проти мене.
Я не знаю, чим вона агітує мого чоловіка, але він стає іншою людиною після, хоча б найменшої, моєї сутички зі свекрухою.
По-перше, він може обсипати мою матір звинуваченнями в тому, що вона підбурює мене будувати підступи проти його мами, заочно, звичайно ж.
По-друге, у нього за все життя сформувалася звичка займати зміїну позицію за найменших конфліктів, яку він перейняв у своєї матері.
Така позиція ще має місце бути у відносинах свекрухи й невістки, але не у відносинах чоловіка і дружини – у другому випадку все це просто дивно.
А нещодавно він навіть скасував нашу поїздку на відпочинок, через нашу зі свекрухою чергову сутичку.
Останньою краплею стало те, що свекруха відмовилася вітати мене з ювілеєм, хоча ми завжди вітали одне одного, не зважаючи на наші сварки.
Треба зауважити, що я привітала її цього року, а вона демонстративно відмовилася вітати мене, та розіграла цілу дешеву драму.
Зрештою, холод між нами тільки посилився. Я в положенні другою дитиною і лежу на збереженні. Свекруха дістала мене максимально, тому я теж стала в позу!
Видно, що чоловік переживає, адже ситуація не звичайна: і мені відмовляти ні в чому не можна, і матусі під каблук залізти теж потрібно!
Мабуть, потрібно якнайшвидше тікати від “люблячої мами”, хоча б на орендовану квартиру! Як ви гадаєте, я маю рацію?
