Весілля відбулося 15 років тому. З мого боку особливої любові не було. Важка життєва ситуація і симпатія до хорошої людині – ось і все. Пам’ятаю, вже тоді тактильні контакти викликали роздратування. Зараз двоє дітей, налагоджений побут.
Фізична близькість викликає огиду, та й поговорити мені з ним нема про що. Книг чоловік не читає, мої терзання і високі матерії йому нецікаві. Мрію, щоб він закохався, подав на розлучення або хоча б зрадив. Сама не можу – тримають діти, будинок, та й чоловік мене любить. Тим більше, альтернативи немає. Черга з шанувальників немає, знаю, що після розлучення точно залишуся одна. Але як представлю, що ще років тридцять мучитися, жити не хочеться.
Світлана, 35 років. Порада від психолога.
Для початку давайте розберемося, чи все у вас так погано і чи потрібне розлучення. Чи можете ви зараз розглядати в своєму партнері чоловіка? Згадати хороше, що між вами є? Уявити, що вибираєте його знову. Можливо, вас об’єднує щось крім книг. Може бути, у вас схоже почуття гумору? Або ви поділяєте спільні погляди на майбутнє?
Спробує не романтизувати відносини. Нехай великого кохання поки немає, але це не заважає стати відмінними коханцями. Спробуйте поговорити про те, що вам подобається, а що ні. Можливо, у вас вийде налагодити інтимні стосунки.
Якщо є що зберігати, докладіть зусиль, загляньте в себе – раптом ви самі не розуміли, що прив’язані до партнера не тільки через дітей.
Тепер припустимо, що ви обміркували все і вирішили: шлюб був помилкою, треба розлучатися. Щоб продовжувати рухатися далі, потрібно навчитися цінувати себе. Чому ви вважаєте, що після розлучення залишитеся одна? Ви знецінюєте себе? Або інших чоловіків? Не вірите, що кохання можливе?
Ви чекаєте, що чоловік вас кине. Можливо, таким чином хочете уникнути почуття провини. Але це неможливо. Навіть якщо чоловік піде сам, ви все одно будете відчувати себе винуватою, боляче буде всім, адже руйнуються тривалі відносини, плани, надії.
Ви, як дитина, хочете, щоб дорослий прийняв рішення за вас, щоб можна було сказати – «він перший почав». Але так ви не допоможете собі почати з чистого аркуша. Запитайте себе, що насправді лякає вас в розлученні. Вас не будуть любити, ви не зможете заробити, будете страждати, залишитеся одна?
Вирішіть, чи готові ви взяти відповідальність за своє життя без всяких гарантій. Це по-дорослому. Не витрачайте час на огиду до чоловіка, не обманюйте його. Він вас любить, як ви говорите. А те, що книг не читає, так далеко не всім цікаво про високі матерії міркувати. Це нормально, що у подружжя – різні інтереси, і знайти загальні теж можливо.
Зробіть вибір: якщо ви залишаєтеся, то розберіться з огидою до чоловіка, усвідомте, що він в цьому не винен, пошукайте причини в собі, спробуйте дізнатися одне одного краще.
Якщо ви йдете, то обміркуйте план свого майбутнього життя на рік вперед – до і трохи після розлучення. Збережіть повагу до партнера, не розраховуйте, що відразу з’явиться новий чоловік. Вам для початку треба розібратися в собі.
Намітьте проблеми, пошукайте рішення – до кого звернетеся за підтримкою, як будете забезпечувати дітей. Почитайте про тих жінок, які після розлучення знайшли своє щастя.
