Ми дуже давно з сестрою, ще коли закінчили університети пробили собі шлях до Європи. А саме поїхали до Італії.
Я старша за неї на два роки, тому після закінчення навчання перша поїхала працювати, потім забрала і її. В нас на батьківщині залишилась мама. У мами свій добротний будинок за містом в якому вона тримає хазяйство і порається з усім сама. Ще в мами є квартира в місті, яку вона здає в оренду.
Ми з сестрою маємо сім’ї. Тільки я одружена з нашим українським чоловіком, а сестра вийшла заміж за італійця. Так от до чого я розповідаю.
Нещодавно ми дізнались, що у мами невиліковне захворювання і за нею потрібен нагляд. До нас їхати мама категорично відмовилась, тому що не може просто взяти й кинути хазяйство. І не хоче, щоб за нею наглядала чужа людина за гроші.
Через те, що сестра заміжня за італійцем він її категорично не відпустив на невизначений термін. А мій Микола увійшов в положення і було вирішено що поїду я, але всю спадщину мама переписує на мене.
Я повернулась в Україну і наглядала за мамою майже рік. На жаль мами не стало…
І от приїхала сестра на церемонію прощання та між ділом почала питати за спадщину. Та прицінятись, що ж скільки може коштувати (квартира в місті та будинок) і сума її зціпила.
-Не прогадала ти сестро, відсиділа трохи з мамою і добре отримала! – трохи заздрісно сказала вона.
-Ми домовлялись, я тобі пропонувала варіанти їздити по черзі, або взагалі самій братись за нагляд. – нагадала я.
-Так я пам’ятаю… Але ж я не знала, що в Україні можна так гарно продати нерухомість тим паче в такий час. – задумалась вона.
Мене її відповідь обурила.
-Тобто заради гарних грошей ти б поїхала наглядати за мамою, а не заради самої мами?! – нахмурилася я.
-Та ні, ти мене не так зрозуміла. – відмахнулась вона.
-А ну то добре. А в мами окрім нерухомості був ще рахунок в банку, вона накопичувала гроші які йшли їй з оренди квартири. – випалила я. Мені дуже хотілось добити сестру тим, що вона взагалі не приймала участі у долі мами.
По її обличчю я зрозуміла, що вона шокована.
І наступного дня вона прийшла вимагати половину грошей які були на рахунку в банку. Нібито ми цю спадщину не обговорювали й вона дозволу не давала забирати їх собі.
Звісно нічого я ділити не буду. Ми добряче посварились. А то диви яка розумна, відсиділась в сонячній і безпечній Італії, поки я поралась і з хазяйством і з мамою. Скільки я сил поклала і моральних, і фізичних…
