Народила у 40 років, відносини з чоловіком погіршилися, він навіть почав мене кривляти і нашого сина, коли він плаче. Грошей не дає. Син постійно у синцях, це же не нормально

Мені 42 роки, чоловікові 44. Прожили у шлюбі 16 років, було по-різному, але чоловік мій дуже важка людина.

Ніколи за ці роки я не відчувала підтримки з його боку. Живемо ми в іншій країні, емігрували давно, і це теж накладає свій відбиток – батьків практично не бачимо, сім’ї як такої немає.

Друзі «на чесному слові», віртуальні, реальної допомоги або підтримки немає ніякої.

Я маю дві освіти, завжди працювала, досить добре заробляла. І ось я звільнилася, вирішивши вивчитися ще раз і мати більш високу категорію.

На цьому вся моя діяльність закінчилася: диплом в кишені, але реальної роботи немає. Так я проіснувала 5 років, нерви, докори чоловіка і т.д.

Добивала відсутність дітей, проблеми зі здоров’ям, нереалізованість у житті і залежність від чоловіка, смерть в родині близької мені людини …

Потім була принизлива праця (прибиральницею), але я впоралася, все пережила, вимолила здоров’я і дитинку у Бога.

Важко переносила вагітність в 40 років, були важкі пологи, мій малюк ледь не загинув. Я після операції одна вдома з малям на руках, без допомоги – поруч не було нікого.

Дитина теж мала проблеми після важких пологів.
І все знову пішло шкереберть: я не сильно, але набрала вагу, перестала бути тією худенькою модницею, чоловік почав вказувати мені на недоліки фігури, при цьому грошей мені не давав, на мене їх просто «немає».

Якщо що ні так – «знайди собі іншого» або «бери чемодан і мотай».

За півтора року після народження сина чоловіка я просто зненавиділа. Його постійні підколи і кривляння (мене кривляв або дитину, коли той плаче), постійне роздратування мною. Я зрозуміла, що він мене ненавидить, доводить до істерик, постійно кричить на мене і при дитині.

Якщо раніше мій малюк просто плакав, то зараз мене шкодує, цілувати починає при черговому скандалі.

На чоловіка дитину я не можу залишити, щоб самій кудись вийти, пройтися, він не дивиться за ним, син постійно в синцях і подряпинах.

Додому поїхати до батьків-пенсіонерів – єдиний вихід, але поганий, тому що з батьками своїми жити не хочу – такі ж закиди від рідних ще болючіше чути.

Я хотіла, щоб чоловік пішов, і ми жили роздільно, але дитина ще мала, в сад його віддавати рано, та й вартість саду дуже висока для мене – половина зарплати. Чоловік каже, що по моєму бажанню не втече, а піде тільки тоді, коли і йому самому це буде потрібно.

Важко дуже на душі, навіть поговорити і поплакати ні з ким. Ось як життя може розпорядитися: раніше я була незалежною, доглянутою жінкою, а тепер що? Квочка, що залежить від домашнього тирана з постійними до мене причіпками. За що мені все це?

Related Post

Батьки чоловіка отруюють нам життяБатьки чоловіка отруюють нам життя

Батьки чоловіка живуть далеко, але раніше часто приїжджали до нас (зазвичай без попередження), і ми до них їздили. Свекруха – владна жінка, хоче, щоб її слово було законом. Коли приїжджала

Ненавиджу колишню дружину мого чоловіка і їхню дитинуНенавиджу колишню дружину мого чоловіка і їхню дитину

Ми з чоловіком вже сім років разом, є дитина, але у чоловіка є минуле: колишня дружина і син. І як тільки ці двоє з’являються на горизонті, я буквально впадаю в

Дівчина побачила невинну переписку з моєю колишньою і вирішила, що я зрадивДівчина побачила невинну переписку з моєю колишньою і вирішила, що я зрадив

Зустрічаюся з дівчиною 3,5 року, дуже її люблю, хочу, щоб у нас було спільне майбутнє. Але рік тому випадково зустрів колишню. Для мене вона завжди була радше інших. Після нашої

facebook