Народжені одне для одного… Таких історій одна на мільйон

Все таки буває так, що двоє народжені одне для одного. Історія сталася з двома моїми друзями (зараз вони вже одружилися і з нетерпінням чекають народження сина). Загалом охарактеризувати їх обох можна одним словом -расзвіздяі.

Що він, що вона весь час забивали на інститут і не дурні були випити. Собссно таких кадрів в нашому Меді навалом і я один з них (тремтіть хворі! ;-)). Коротше, ці двоє відразу знайшли оне одного (до цього часу я не вірив у справжнє кохання з першого погляду). Імен наназивать не стану – будуть просто Він і Вона.

Ну так ось. Харків. Вечір. Знову немає приводу не випити … Коли закінчилися фінанси і всі вже дійшли до потрібної кондиції, вирішили що пора додому. Сказано зроблено.

Тільки добрався до будинку – дзвінок на мобілу -Вона. Схвильованим і трохи не тверезим голосом запитує мене чи я не бачив Його. Ну я відповідаю що ні, а в чому собссно справа? Виявляється вони чогось там посварилися, сіли на метро і поїхали в різні боки. І тепер Вона бачте його шукає. Оскільки я і сам був не дуже тверезий, не став вникати, попрощався і пішов спати.

На наступний день приходжу в інститут – цих нема. Ну думаю, відсипаються напевно. Через день зустрічаємося. Я і питаю – ну чого, мовляв, знайшлися? Обидва чогось іржуть і дивляться одне на одного. В результаті отримую їхні розповіді.

Вона: посварилися ми, значить, сіла я на метро і поїхала кататися. Потім вирішила що це я винна, треба б Його знайти, вибачитися … Подзвонила (у неї була мобіла, а у нього ні) йому домашній, знайомим – безрезультатно. Стало прикро, пішла в кафе, випила чогось (видать не мало), піймала машину (до дому доїхати), та й заснула в ній. Прокидається о тій же машині вже вдень. Навколо незнайома місцевість. Запитує водія: Куди завіз? Той в непонятка: Як куди? До Києва! Вона:?!?!?! Водила: Ну ти вчора зупинилася мене, запитала куди їду. Я кажу – до Києва. Ну ти попросила підкинути … І ось значить, тупотить вона з якоїсь з київських площ. Голова розколюється, на душі зовсім погано … І раптом бачить що до неї йде Він (з очима на пів на шосту)! Далі йдуть радісні крики, обійми, поцілунки …

Його розповідь: посварилися ми, значить, сів я на метро, ​​поїхав кататися. І якось сумно раптом стало, виліз я на вулицю, купив півлітра водяри … Потім подумав що не погано було б в Київ змотатися, а тут вокзал поруч … Загалом, розбудив мене провідник вже в Києві . І ось топаю я з якоїсь місцевої площі, башка тріщить і раптом бачу Вона мені назустріч йде! Думав все, зовсім з котушок злетів на грунті пияцтва … Виявилося ні.

You cannot copy content of this page