– Здрастуйте, а Настя Гусєва тут живе? – спитала незнайомка в хутряному кожусі.
– Доброго дня. Так, тут. Тільки тепер її прізвище Журавльова, – відповів розгублений хлопець.
– Ось як! Значить, тепер моя Настя – важливий птах, – голосно засміялася закутана тітка, а коли заспокоїлася, додала, – ну, давай, зятю, підхоплюй сумки. й тягни на кухню. Гостинців вам привезла.
Очі молодого чоловіка полізли на чоло:
– Вибачте, а Ви хто?
– Ти що, зятю, зовсім розум втратив від радості? Теща я твоя – Катерина Матвіївна, матуся дружини твоєї молодої.
Все ще нічого не розуміючи, Андрій узяв із рук жінки сумки, та заніс їх у квартиру:
– Та що ви кричите? Я не глухий. Заходьте швидше. Вдома розберемося, – схвильовано промовив чоловік. – А то зараз сусіди почнуть виглядати з квартир.
– А хто тебе знає? – зітхнула теща, сідаючи в коридорі на пуф. – Он де, апарат слуховий у вусі. Фух, ох і втомилася я, зятю. Не люблю великі міста. Народу повно. Бігають, метушаться. Чи то річ у нас у селі…
– Це навушник бездротовий, а не слуховий апарат, – спокійно пояснив Андрій. – То ви з села?
– Ну, так. З села ми. А Настя хіба не розповідала тобі?
– Розповідала, – задумливо промовив хлопець. – Гаразд, проходьте на кухню, а я зараз…
Катерина Матвіївна зайшла на кухню, де вже стояли її сумки, кошик, рюкзак, та почала викладати численні пакети, банки, пакунки.
Простір наповнився запахом копченого м’яса, на столі лежав величезний лящ, а теща тим часом акуратно перекладала яйця з коробки.
У цей час на кухню повернувся Андрій у супроводі якоїсь жінки у довгому халаті. Господарі з подивом дивилися на гостю:
– Здрастуйте, я мама Андрія, – обережно промовила господиня, і про всяк випадок відійшла трохи за спину сина.
– Ой, свахо. Доброго дня, люба, – посміхнулася Катерина Матвіївна і полізла обійматися, але господиня квартири відсторонилася:
– Стривайте Ви, давайте спочатку розберемося. У Вас є якісь документи, що підтверджують, що наша Настя – Ваша дочка?
– Ви що тут у місті, зовсім простуваті? Які ще документи? Настя моя де? – примружила очі новоспечена родичка. – Я їй дзвоню, дзвоню, слухавку з ранку не бере.
– У Насті сесія. Вона іспит сьогодні складає в університеті, тож і слухавку не бере, – пояснив зять.
– Покажіть паспорт хоча б, – знову взялася за своє сваха.
Катерина Матвіївна опустила руки, й сіла на табурет:
– Он воно що! Вам Настя нічого про мене не розповідала? – з сумом в очах спитала мати.
У цей момент ключ у дверному замку повернувся і почувся голос із коридору:
– Я вдома. Андрій. Андрюша, – дівчина зайшла на кухню й остовпіла. – Мамо? Що ти тут робиш? Звідки ти адресу дізналася? – Анастасія насупила брови.
– Настя, це твоя мама? – в один голос запитали чоловік та свекруха.
…Зі студенткою стоматологічного факультету медичного університету Андрій Журавльов познайомився випадково.
Автомобіль сина ректора університету облив дівчину з калюжі. Хлопець пригальмував і вискочив із машини, щоб перепросити.
Як тільки незнайомка подивилася в очі чоловікові, він закохався раз і назавжди. Запропонував підвезти додому, а потім обмінялися номерами телефонів. Якийсь час спілкувалися в мережі, а потім почали зустрічатися.
Дівчина, звичайно, бачила, що хлопець її досить забезпечений – машина дорога, одяг якісний. Та й на побаченнях грошей не шкодує.
Але ж Андрій працював, тому Настя не надто здивувалася. Коли ж хлопець запросив кохану до себе додому, щоб познайомити з батьками, тут вона й обімліла.
Виявилося, що Андрій – син ректора університету Василя Миколайовича Журавльова, а мати хлопця була телеведучою регіонального телебачення. Квартира Журавльових була не просто розкішною. У таких будинках студентка ніколи не була.
Втім, зустріли дівчину дуже добре. Мама нареченого – Маргарита Станіславівна, накрила шикарний стіл.
Василь Миколайович був дуже люб’язний. Загалом потенційна наречена зітхнула з полегшенням. Зрозуміло, що батьки Андрія прийняли її.
Розхвилювалася Настя лише один раз – коли Маргарита Станіславівна запитала про батьків:
– Настя, ти місцева, чи приїжджа?
Серце завмерло, але дівчина глибше вдихнула, видихнула і відповіла:
– Так, я киянка у п’ятому поколінні. Мої пращури колись приїхали сюди на запрошення, – Настю остаточно понесло.
Вона й сама не розуміла, навіщо все це наговорила, а заразом і про те, що зараз живе одна в місті, а її батьки перебувають на дипломатичній роботі в одній із країн Європи.
Дівчина помітила, що батьки Андрія переглянулись і посміхнулися один до одного, а це означало, що така невістка їм підходить. Принаймні, так прочитала ці знаки сама Анастасія, і їй стало легше.
Свою легенду Настя старанно підтримувала до самого весілля, а коли Маргарита Станіславівна запитала, чи батьки її майбутньої невістки приїдуть на свято, дівчина зовсім розгубилася. Але й тут змогла викрутитись.
– Не можуть вони. Немає такої можливості зараз, – сумним голосом промовила дівчина. – Мама каже, що тільки наступного року повернуться в країну, та обіцяють влаштувати для нас з Андрієм ще одне шикарне свято. Відзначимо першу річницю весілля.
– Гаразд, нічого не вдієш, – зітхнула майбутня свекруха. – Насте, але хоча б по відео зв’язку ми з твоїми батьками можемо познайомитися?
Настя тоді страшенно розгнівалася. Вона забрехалася настільки, що ставало все важче викручуватися, а Маргарита Станіславівна все ніяк не заспокоїться – то познайомитися їй хочеться, то дізнатися про родичів.
…Анастасія Гусєва з’явилася на світ Божий, та виросла у селі. Мама виховувала доньку сама і не шкодувала для доньки ні сили, ні часу.
Все в будинку крутилося довкола Насті, а всі зароблені гроші йшли на неї. Катерина Матвіївна жила для дочки й старалася, як могла.
Після закінчення школи Анастасія вступила до медичного університету на контракт. Мама мало того, що оплачувала навчання, ще й платила за оренду квартири, поряд з університетом.
Дівчина була шикарно одягнена, мала гарні прикраси, відвідувала салони краси, і все це завдяки матері.
Мати працювала від зорі до зорі. Мала велике господарство, торгувала на ринку, обробляла величезний город.
Поступово Катерина Матвіївна змогла вже й помічників по господарству наймати, але грошей не дуже вистачало. Насті потрібно було все більше і більше. Воно й зрозуміло, – думала мати, – наречена на виданні.
Настя все своє життя соромилася мами. Соромилася її неосвіченості, простоти, широких долонь та огрубілої шкіри обличчя. Поки жила в селі – ще так собі, але коли переїхала в місто, суворо заборонила матері приїжджати.
– Гроші переказуй на карту, продукти можна посилкою вислати, чи передати через провідника, – навчала маму Настя.
– Настя, то я ж сумую за тобою. Тебе хочу побачити, – зітхала мати, але робити нічого. Не хоче її бачити Настя та й добре, головне знати, що все у доньки добре.
На весілля Настя теж не покликала маму, але гроші, які мати перевела на карту в подарунок, прийняла із задоволенням:
– Мамо, ти не приїжджай. Нікого із родичів не буде. Ми з Андрієм вирішили влаштувати студентське весілля, ну а з батьками потім посидимо, та й годі.
– А як же я? – розгубилася Катерина Матвіївна.
– Господи, мам, ну надішлю тобі фотографії, а самі потім на канікулах з Андрієм приїдемо.
– Гаразд, – знизала плечима Катерина. – Ви тільки заздалегідь попередите. Я таке весілля в селі закочу, що всі ахнуть!
– Ось ще. Годувати, напувати всяких. Краще нам гроші ці віддай, – скривилася дочка.
– Насте, ну як же? Не по-людськи. Адже єдину дочку заміж віддаю, – усміхнулася мати.
Минуло літо, осінь, ось уже й Новий рік на носі, а Настя з чоловіком так і не приїхала. Тоді Катерина вирішила сама сюрприз зробити молодим.
Випитала адресу у подруги Насті та поїхала, та не просто так – а з подарунками, та гостинцями. Грошей зібрала пристойну суму, щоби доньці віддати. Тільки нарвалася на сльози та крик.
Настя втекла в спальню і голосно грюкнула дверима, а Катерина Матвіївна піднялася зі стільця і, незручно переступаючи з ноги на ногу, тихо сказала:
– Ви вибачте, якщо не так. Вибачте мені. Поїду я додому, – мати розгублено подивилася на всі боки, взяла порожню сумку і попрямувала в коридор, потім повернулася і довго копалася у внутрішній кишені.
На стіл лягла біла хустка, в яку було щось загорнуто:
– Насті потім віддайте, – зітхнула Катерина, і зібралася вийти, але прохід перегородила Маргарита Станіславівна.
– Ні, дозвольте, що означає «поїду я додому»? Ми ще навіть не познайомилися, – свекруха Насті повернулася до сина і сказала. – Так, Андрію, розкладай стіл у вітальні, накриватимемо.
– Ой, та що Ви, не треба, – почервоніла Катерина Матвіївна. – Настя буде злитися.
– А нам що? Це її проблеми. Проходьте, свахо, допоможете з нарізкою, а я тарілки дістану і рибу почищу.
Катерина Матвіївна посміхнулася:
– Це я миттю, – очі матері заблищали чи то від радості, чи то від сліз.
Нині Журавльові – часті гості на селі, а Катерина Матвіївна по можливості приїжджає в місто. Влітку Андрій допомагає тещі, а вона пригощає улюбленого зятя різносолами, та сільськими делікатесами.
Настя неодноразово просила пробачення у мами, а та давно вибачила, бо дочка єдина.
Насті, звичайно, легше стало після того, як перепросила перед мамою та батьками Андрія, тільки почуття сорому досі переслідує її.
Тільки соромиться тепер вона не маму, а за своє ставлення до матері. Зрозуміла вона свою велику помилку, що, як би життя не склалося, які б перепони не спіткали – мама завжди залишається мамою! Тільки вона тебе зрозуміє, і напоумить! Чи схвалюєте ви вчинок доньки, чи засуджуєте її?
