Що значить час ?! Я не знаю нікого, хто б міг досить чітко відповісти на це питання. Мене не влаштовують загальні формулювання і довгі філософські роздуми з купою незрозумілих слів, значення яких не знає навіть той, хто їх виголошує. Такі слова вигадують, щоб здаватися розумнішими. Та й формулювання, які претендують на аксіому або істину в останній інстанції, погано пахнуть догмою і егоцентричним пафосом зарозумілого сноба.
А я ось сиджу на траві і слухаю тріскотню коників і безтурботне цвірінькання пташок. Таке собі миле проводження часу, коли разом з рюкзаком скинуті міські турботи і тяготи. Що мені далі робити я не знаю. І це настільки тотально, що призводить в заціпеніння. І цей абсолютно безглуздий стан робить мене настільки лінивим, що навіть дуже таки товстенька земляничина не примушує мою руку схопити її і негайно відправити в рот.
І все ж таки я йду. На спині рюкзак. Мені здається, що в нього я запхав разом з необхідним начинням і всі свої проблеми. Від чого ж ця зараза може так тягнути плечі і звідки пливуть ці дурні плаксиві думки про трагічність юнацької долі?
Все ще було вчора … Ви вибачте, що так скаче моя розповідь. Я такий бовдур, ось і забув, що писав про час … А було все не вчора. Вчора все закінчилося. .
І ось ви уявіть: позавчора було все, вчора вже нічого, а сьогодні вже зовсім не зрозуміло що. А відстань між цими всіма подіями один день і ось після цього скажіть мені, що таке час … І я не знаю.
Мабуть треба розповісти, що ж все-таки було, чому його немає, і від чого все так. Будь ласка: до моєї улюбленої стоянки біля озера ще пів години йти, може, встигну …
Ми валялися на підлозі, а перед нами лежав аркуш ватману. Кути були притиснуті гантелями, праскою і тапком. Ми його стягнули в передпокої, сусыд ще не спав. У нього сесія закінчилася, і він з друзями відзначає. А у нас сесія ще не закінчилася, завтра іспит, останній і дуже страшний. Я не знаю у кого як, але у нас він вирішує все. Не здаси – вилетиш.
А нам хоч би хни. Ми сидимо і малюємо на ватмані сонце, кораблики, море і будиночки, розбавляючи все поцілунками і вином.
Ой, мало не забув. Ми – це я і Наташка. Чесне слово, вона найкрасивіша, якщо ні на Землі, то в інституті точно. Це визнають усі. І хлопці в’ються за нею табунами, а вона ні на кого не звертає уваги. Я ж не вірю в своє щастя, і не розумію, чому вона зі мною.
Я не найкрасивіший, у мене не «спортивна фігура», я не кращий студент і ще у мене великий список цих самих «не». І найголовніше, що я, не мріючи навіть удостоїтися самої найменшої уваги, не смів до неї підійти. Вона сама підійшла і попросила проводити.
А тепер ми малюємо на ватмані наше майбутнє життя, сміємося і мріємо, сп’янілі поцілунками. Я в захваті і смертельно боюся, що вона зникне невідомо куди як стипендія, залишивши тільки блаженнке захоплення і райдужні спогади.
Нам плювати на цей іспит. Ми не пам’ятаємо про нього. Ми тішимося любов’ю. Ми кидаємо один одному м’ячики сміху, і танок нашого захоплення стрясає гуртожиток.
– Вітя, мені пора, – каже вона. Я допомагаю їй надіти плащ. Нам шкода розлучатися навіть на секунду, навіть на мить. Ми не приховуємо свого засмучення, втішаємо одне одного. На іспит я увійшов перший. Звичайно не здав. І вона не здала. Тепер все, кінець. Ми стоїмо біля вікна, вона не плаче. Вона стиснула кулачки і відчувається, як вона напружена. Я не зможу її втішити поки вона така, хай би краще плакала.
– Це все ти! – в її очах ненависть. – Ти винен! Іди. Я більше не хочу тебе бачити.
І ось я йду. До озера, воно вже за поворотом. Я не довго тут буду. Тепер, не дивлячись на те, що все скінчилося, залишилося багато справ. У понеділок повернуся.
А ось і озеро. Я не вмію говорити, бо не зможу сказати яке воно красиве і як добре тут. А місце моє зайнято. Стоїть намет і йде пара з казанка над багаттям.
Тепер немає і улюбленого місця. Так, тепер треба інше. Піду хоч помилуюся озером. Моє серце стискається від болю, і всередині настає повна порожнеча.
– Вітя, прости мене! – чую я голос за спиною.
Я обертаюся. У наметі Наташка сидить і плаче.
– Прости мене, – знову каже вона. – Я люблю тебе!
І тепер скажіть мені: Що таке час!
