Алла з чоловіком Василем прожила 4 роки, не багато, але як вона каже, в неї рік за 2 йшов такими темпами. Знайомі не вірили і не розуміли чого подружжя розбіглося, дітей не було, їм обом було ледь за 30, з роботою, у кожного по квартирі. Але і добрий Василь був чоловік, всім допоможе, все зробить, і руки з того місця росли, і не бив жінку, не гуляв на сторону. Тим не менше все пішло шкереберть.
Алла була не менш трудолюбивою, а ще, вона дуже сильно вміла планувати бюджет та економити. Саме це допомогло їй купити маленьку однокімнатну квартиру.
В Василя теж була квартира невеличка, з таким собі ремонтом, тому було вирішено його квартиру здавати, в її житти. Від оренди квартири в їхньому містечку вони отримували 2000 гривень, не багато, але все ж гроші, враховуючи те що сусіди поруч на сім’ю з 4 осіб тільки живуть на зарплату в 5000, то це було досить добре.
Алла мала зарплату продавця – 7000грн, Василь працював водієм, мав 11000. Теж, варто сказати, досить пристойний заробіток. Тільки якось так виходило, що він свої кошти майже всі спускав десь, а Алла вже купувала одяг, платила за комуналку і всі інші витрати теж брала на себе.
Крім того, у Алли була старенька тітка, яка багато хворіла, за нею треба було доглядати. Алла звалила на себе всі обов’язки і вже через кілька років після весілля і такого, як всім здавалося, солодкого життя аж почорніла від втоми.
Коли їй це все порядком набридло, вона поставила його перед фактом, або він приносить бодай половину зарплати, або вимітається, але йому мабуть здалося, що жінка несерйозно.
Вже на наступний день після зарплати Василеві речі були спаковані, він щось намагався довести, але Алла просто вийшла, пішла до сусідки. На цьому їхня ідилія завершилася. Василь тепер живе сам, ледь кінці з кінцями зводить, хоча знову ж таки на 11 000 в своєму житлі в їхньому місті можна шикувати. Алла живе на свої 7000 і щаслива як ніколи.
