Перший чоловік домігся мене через пару років після знайомства. Спочатку не підпускала його, потім зрозуміла, що він мені дуже подобається. Зустрічалися недовго – дізналася, що він мені зрадив. Прощення не просив, просто кинув. Не могла прийти в себе. Але в підсумку перехворіла, вийшла заміж. Чоловік мене любив. Але в нашій родині сталося горе, і ми почали віддалятися один від одного. Потім він загуляв. Шлюб розпався.
Більше ні з одним чоловіком довго не зустрічалася. Вони або зраджували, або йшли без пояснень. Тепер я одна, і мені дуже погано. Не можу жити на самоті, хочу, щоб мене балували, дбали, а я готова дбати у відповідь. Але і знайомитися боюся – нікому вже не вірю. Чому зі мною весь час відбувається одне й те саме? Чи можна мені допомогти?
Інна, 42 роки. Порада від психолога
Інна, у повторюваних ситуаціях є внутрішнє пояснення. Давайте глибше проаналізуємо вашу історію і спробуємо знайти першопричину.
Які емоції ви відчували в кожній з ситуацій, що повторюються? Коли чоловік зраджував, що ви відчували? Якою себе почували? Коли ще (в дитинстві) ви відчували схожі переживання? Переживали ви подібні емоції у відносинах з батьками?
Справа в тому, що, отримавши емоційну травму і не пропрацювавши її, ми несвідомо знаходимо ситуації, де знову відчуваємо хворобливі переживання. Психіка працює так з метою опрацювати біль, але часом це неможливо, адже першопричина травми зовсім не в стосунках з чоловіками.
Спробуйте знайти ті ключові переживання, які активізуються у вас з чоловіками, знайти зв’язок цих переживань з дитячим досвідом, зрозуміти, що саме ви програєте з разу в раз.
Ви пишете, що самотність для вас нестерпна, – рекомендую звернути на це увагу. Як ви себе відчуваєте, коли ви одна? У чому ви відчуваєте власну неповноцінність? Чиєю любові і схвалення вам не вистачає? Спробуйте знайти свою актуальну внутрішню біль, образу своєї внутрішньої дитини і спробувати самостійно почати заповнювати дані потреби.
Щоб залікувати травми, ми повинні стати собі тим самим «ідеальним батьком», якого у нас не було. В цьому випадку ви не будете в стосунки вносити свої проекції, шукати в партнері батька або залишатися з тим, хто вам не підходить.
Ви пишете, що перший хлопець домігся вас через пару років – чому? Чим саме потім він вас зацікавив? Швидше за все, в інших чоловіках ви знаходили схожі риси. Можливо, чоловіки починали цікавити тоді, коли демонстрували холодність до вас? А коли вони проявляли увагу, ви їх не підпускали?
Я рекомендую звернути увагу на тему власних почуттів, здатності їх чути і довіряти їм. Довіряючи собі по-справжньому, ви не пропустіть момент, коли відчуєте, що людина вам не подобається.
Більш того, ви не розумієте і не усвідомлюєте своєї істинної значущості. Опрацювання цих моментів, сепарація від батьківських фігур, вивчення власної травми і її зцілення допоможуть знайти опору в собі і почати вибирати партнерів, не забуваючи про власну цінність.
